КЛЮЧОВІ МОДУСИ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ КРІЗЬ ПРИЗМУ НОВЕЛ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

Анотація

Мета. Статтю присвячено вивченню новелістики Василя Стефаника в площині філософії екзистенціалізму. Метою є висвітлити основні елементи цього напряму в структурі художнього світу письменника. Предметом виступають елементи філософії екзистенціалізму та поетикальних засобів їхнього втілення в художній творчості Василя Стефаника. Актуальність дослідження полягає у спростуванні тези про неповноту українського літературного процесу, творчих пошуків прозаїка. Доведено, що елементи екзистенціалізму в українській літературі існували наприкінці XIX– початку XXст.

Методологія. При дослідженні цієї теми послуговуємося дедуктивним підходом як загальнонауковим методом, тому тексти для аналізу обралися ті, які максимально підходять для розгляду в світлі рецепції екзистенціалізму. Зокрема компаративістський метод разом із аналізом категорій дали змогу проаналізувати новели Василя Стефаника крізь призму ключових модусів цього напряму: самотності, смерті, страждання, межових ситуацій тощо.

Результати. Використовуючи метод аналізу категорій компаративістики, ми розглянуто основи філософії екзистенціалізму в літературі, зокрема в новелах Василя Стефаника та визначено феномен його творчості як предтечу цього напряму в українській літературі. Вважаємо, що її було несправедливо обійдено критиками, адже ситуації на межі життя і смерті, внутрішньої гармонії та відчаю, доленосного вибору є одними з найважливіших рис «літератури буття», які своєю чергою майстерно висвітлені автором у текстах.

Одержані матеріали і висновки можуть знайти практичне застосування на заняттях з української літератури під час вивчення творчості Василя Стефаника; на заняттях в університеті для подання більш об’ємної постаті письменника, а також можуть знадобитися дослідникам філософії екзистенціалізму в літературі.