РОЛЬОВИЙ ГЕРОЙ ПОЕЗІЇ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Анотація

У статті досліджено художній феномен рольової лірики як поетичного тексту, побудованого у формі цілісного мовленнєвого висловлювання, організованого від особи, що дистанційована від автора і не може бути із ним ототожнена з огляду на декларований у творі біографічний, соціально-історичний або гендерний статус суб’єкта мовлення, а також репрезентоване ним коло морально-етичних, ідеологічних, естетичних, екзистенційних цінностей та уявлень.

До окремого різновиду рольової лірики віднесено й поетичні тексти, які загалом побудовані у формі вислову одного або кількох персонажів, тоді як представництво автора мінімізовано у них до окремих й фрагментарних реплік, що виконують функцію специфічного рамкового елементу, який формально поєднує репрезентовані суб’єктні форми, але не переводить їх у художню площину автопсихологічної форми вираження. Даний тип рольової лірики побудований у формі монологу чи діалогу двох і більше персонажів або рольової драматургічної сценки, де авторський голос виконує функцію ремарок, що зв’язують голоси представлених у творі суб’єктів поетичного мовлення.

Проаналізовано проблематику теоретичних пошуків літературознавців у дослідженні специфіки суб’єктної організації лірики. Охарактеризовано спектр суб’єктів поетичного мовлення рольової лірики.

Зроблено спробу типологізації рольових типів вираження авторської свідомості у ліриці Т. Шевченка. Проаналізовано різновиди власне рольового типу героя – персоналізованого та персоніфікованого.

Власне рольовий тип визначено як тип героя, ступінь предметної об’єктивації якого засвідчує його категоричну (принаймні, зовні декларовану) нетотожність із особою автора, мотивовану їхньою біографічною, соціально-професійною, екзистенційною тощо несумісністю.

Розглянуто питання, пов’язані із прийомами композиційного та мовленнєвого оформлення поетичного рольового тексту. Окреслено концептуально-змістовні його ракурси, які виявляють себе на рівні вираження ідейно-тематичних концептів твору.