ТРАНСФОРМАЦІЯ ХРИСТОЛОГІЧНИХ КОДІВ У ТВОРІ КАТЕРИНИ КАЛИТКО «ЯК ЗАНЕСЛИ ЙОГО ДО СТАБПУНКТУ – СХОЖЕ БУЛО НА П’ЄТУ»
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7402-2026-23(84)-370-379Ключові слова:
християнство, Євангеліє, сакральність (sacrum), Христос, слово, поезія, війна, Калитко.Анотація
Стаття присвячена аналізу поезії Катерини Калитко «Як занесли його до стабпункту – схоже було на П’єту» крізь призму християнських образів та їх герменевтичного осмислення. Центральні акценти задає перший рядок твору, відкриваючи багатошаровий простір інтерпретацій: від канонічної біблійної історії до сучасного воєнного досвіду. Поезія постає як сакральний простір, де символіка крові, води й світла трансформує традиційні євангельські мотиви у досвід жертовності та спасіння. Використання концептів Г.-Ґ. Ґадамера про «спалах» та герменевтичної тріади розуміння, тлумачення й ословлення дозволяє окреслити поетичне слово як метафізичний інструмент творення сенсів. Порівняння з «П’єтою» Мікеланджело та інтертекстуальні паралелі з Євангелієм підкреслюють багатство художнього образотворення Калитко. У цьому вимірі поезія постає як сучасний апокриф, де тіло пораненого воїна набуває нової форми буття, а страждання відкриває можливість духовного опору навіть у стані богопокинутості.
Посилання
1. Башкирова О. Художня рефлексія війни у творах-переможцях конкурсу «Народ-герой героїв появляє»: жанрово-стильовий аспект. Слово і Час. 2024. № 1. С. 39-55
2. Гаврилів Т. Ахілесова п’ята Ганса-Ґеорґа Ґадамера. Вірш і розмова : есе/ переклад з німецької Тимофія Гавриліва. Львів : журнал «Ї», 2002. С. 3-9
3. Гальчук О. Провідні мотиви й образи поетичної книги Павла Вишебаби "Тільки не пиши мені про війну". Літературний процес: методологія, імена, тенденції. 2023. https://doi.org/10.28925/2412-2475.2023.22.2
4. Ґадамер Г-Ґ. Вірш і розмова : есе/ переклад з німецької Тимофія Гавриліва. Львів : журнал «Ї», 2002. 188 с.
5. Ґадамер Г-Ґ. Герменевтика і поетика / Вибрані твори / переклад з німецької. Київ : Юніверс, 2001. 288 с.
6. Деркачова О. (Не)війна як маркер «свого» і «чужого» в новітній українській поезії. Слово і Час. 2017. №7. С. 17-31
7. Дронь А. Ґемінґвей нічого не знає. Львів : Видавництво Старого Лева, 2025. 168 c.
8. Єрмоленко В. Далекі близькі: Есеї з філософії та літератури. Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. 304 с.
9. Калитко К. Відкритий перелом голосу. Харків : Віват, 2024. 128 с.
10. Качуровський І. Променисті сильвети: Лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. Київ : Видавничий дім КМА, 2004. 768 с.
11. Мірчук І. Світогляд українського народу. Історія української культури. Мюнхен, 1994. С. 294-304
12. Набитович І. Категорія sacrum і художня література. Слово і Час. 2009. № 6. С. 27-39
13. Пастух Т. До нового канону української поезії. Zbruc. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/117641 Дата звернення: 29.03.2026
14. Поліщук Я. Реактивність літератури. Київ : Академвидав, 2016. 192 с.
15. Фрай Н. Архетипний аналіз: теорія мітів. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / за ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів : Літопис, 2001. С. 142-172
16. Fernandes J. Picturing the Passion: ‘Pieta’ by Michelangelo. URL: https://aleteia.org/2018/03/26/picturing-the-passion-pieta-by-michelangelo Дата звернення: 15.03.2026
17. Manguel Alberto. Historia czytania. Warszawa : Państwowy Instytut Wydawniczy, 2024. 472 s.
