ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ВЕРБАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ В ТЕКСТАХ ЮЛІЇ ПАЄВСЬКОЇ «НАЖИВО»

Анотація

У статті представлено результати дослідження лінгвостилістичної репрезентації індивідуальної резильєнтності як когнітивно-мовної стратегії, спрямованої на опанування психотравматичного досвіду. Актуальність наукової розвідки полягає у відсутності в мовознавстві описів лінгвостилістичних засобів української мови, що є експлікаторами життєстійкості, резильєнтності суб’єктів, які пережили військовий полон, бойові дії під час російсько-української війни (з 2014 року). Об’єктом дослідження є сукупність текстів Юлії Паєвської «Наживо», які репрезентують український військовий, волонтерський дискурс військового полону. Предметом – лінгвостилістичні засоби (лексичні, морфологічні, синтаксичні) та лінгвокогнітивні механізми (метафоризація, рекатегоризація, аксіологічне маркування). Метою статті є виявлення та типологізація лінгвостилістичних засобів вербалізації резильєнтності, їх візуалізація та інтерпретація. Для реалізації мети обрано типологічний метод (при класифікації експлікантів), метод контент-аналізу (для визначеності специфіки і домінантної їхньої частотності), метод візуалізації (при створенні інфографіки) й описовий метод. Результатом наукової розвідки є типологія лінгвостилістичних засобів вербалізації індивідуальної резильєнтності за мовними рівнями. На граматичному рівні це домінування дієслів активного стану («живемо»), що позначує суб’єктність, відмову від ролі жертви, а також категорія присутня футуральності («зробимо») як проєкція в майбутнє. На лексико-семантичному рівні виокремлено семантичне поле стійкості, термінологізацію емоцій (включно з професійним сленгом), захисний механізм – іронію (чорний гумор, евфемізми). На стилістичному рівні репрезентовано метафору опору, твердості («метал», «бетон»,), метафору війни як роботи, парцеляцію (синтаксичний лаконізм). У межах ідіостилю Юлії Паєвської виявлено специфічні лінгвостилістичні засоби вербалізації індивідуальної резильєнтності: аксіологічні акценти («честь», «воля»), які виконують функцію лінгвокогнітивного рефреймінгу; «парадокс спокою», що полягає у лінгвальному конструюванні наративу, де поєднані жахи війни і конструкції лінгвального «заземлення». Узагальнення результатів дослідження підкреслює, що лінгвостилістична вербалізація резильєнтності  є системним інструментарієм, який допомагає опанувати травму на когнітивному рівні. За результатами контент-аналізу виявлено три магістральні вектори вираження резильєнтності в текстах Юлії Паєвської «Наживо»: метафорична транзитивність, часова кореляція і стилістична опозиція. Аргументовано, що лінгвокогнітивна категорія «спокій» у текстах, що потрапили у дослідницький фокус наукової статті, не є відсутністю емоцій, а вищим рівнем їхньої організації через мову.