ДРУЗІ ЧИ АНТИПОДИ: СТОРІНКИ ВЗАЄМИН ІВАНА ФРАНКА З МИХАЙЛОМ ГРУШЕВСЬКИМ
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7402-2026-23(84)-144-162Ключові слова:
Іван Франко, Михайло Грушевський, «Літературно-науковий вісник», душевно-психічна криза, етіологія захворювання, ендогенна й екзогенна симптоматика.Анотація
Мета. У статті йдеться про ту сторінку взаємин Івана Франка з Михайлом Грушевським, коли видання «Літературно-наукового вісника» було перенесено зі Львова до Києва і письменник залишився без головного джерела заробітку. З’ясування деталей цієї справи потребує особливої уваги, оскільки дехто з очевидців вважав відповідну ухвалу Наукового товариства ім. Шевченка мало не головною причиною Франкової
душевно-психічної кризи.
Методи й методика дослідження. Дослідницька стратегія зумовлена особливостями теми дослідження й підпорядкована реалізації її мети й конкретних завдань, що передбачало застосування комплексного підходу. Внаслідок використано елементи біографічного й філологічного методів, а також евристичний потенціал компаративістики й здобутки психологічних шкіл.
Результати. У процесі наукових пошуків з’ясовано, що припущення про певну причетність Грушевського до Франкового захворювання не позбавлене підстав, позаяк той часто відзначався авторитарно-насильницькими методами управління, був людиною зарозумілою і самолюбною, а безпосередньо редаговані ним часописи ставали друкованими органами головного редактора. Через те психічних травм годі було уникнути в процесі співпраці. Усе ж виводити етіологію хвороби Франка винятково з характеру його відносин із патроном виглядає перебільшено-суб’єктивним – навіть якщо брати до уваги лише «комплекс Грушевського», адже до вісниківських колізій додалися перипетії, пов’язані з виданням «Нарису історії українсько-руської літератури до 1890 р.» А водночас набули напруженого виявлення деякі аспекти взаємин із київськими інтелектуалами, що призвело до нових нервово-психічних загострень. Відтак ескалація стосунків з Михайлом Грушевським могла хіба посилити нозологічну симптоматику, але не була визначальним детермінуючим збудником недуги. Сам Іван Франко визнавав, що його захворювання мало скомплікований характер, тобто було високого рівня складності й розуміння, що означає зумовленість його цілою системою збудників, з-поміж яких головну роль відігравали, вочевидь, чинники ендогенного походження, а «зовнішні» явища і процеси, зокрема й зносини з Грушевським, формували певні умови їх розвитку й так чи так впливали на динаміку захворювання
Посилання
1. Бурлака Г. З листів М. Грушевського до І. Франка. Українське літературознавство. Випуск 58. Іван Франко: Статті та матеріали. Львів: Світ, 1993. С. 28–43.
2. Волянський О. Мої спомини про Івана Франка Спогади про Івана Франка: Видання 2-ге, доповнене, перероблене / Упорядник Михайло Гнатюк. Львів: Каменяр, 2011. С. 690 – 701.
3. Горак Р., Гнатів Я. Іван Франко. Книга дев’ята: Катастрофа. Львів: Видавничий центр імені Івана Франка, 2008. 480 с.
4. Дорошенко В. Іван Франко в моїх спогадах. Спогади про Івана Франка: Видання 2-ге, доповнене, перероблене / Упорядник Михайло Гнатюк. Львів: Каменяр, 2011. С. 548 – 552.
5. Мельник Я. …І остатня часть дороги. Іван Франко в 1908–1916 роках / видання друге, виправлене і доповнене. Дрогобич: Коло, 2016. 440 с.
6. Мочульський М. Іван Франко: Студії та спогади. Коломия: Видавничо-поліграфічне товариство «Вік», 2016. 135 с.
7. Подолянин К. З минулих літ. Накладом «Української видавничої спілки». Лондон, 1954. 102 с.
8. Причинки до біографії Івана Франка останніх років життя: Історія моєї хвороби. Листи / Підготовка матеріалів до друку, передмова і примітки Ярослави Мельник. Українознавство: документи, матеріали, раритети. Івано-Франківськ: Плай, 1999. С. 181 –199.
9. Стефаник В. Зібрання творів у трьох томах, у чотирьох книгах. Том 1, кн.1: Твори / Редактор і упорядник тому Роман Піхманець. Івано-Франківськ: місто НВ, 2020. С. 676 с.
10 Третяченко Т. З приводу текстологічних проблем видання «Нарису історії українсько-руської літератури до 1890 р.» Івана Франка. Іван Франко і світова культура: Матеріали Міжнародного симпозіуму ЮНЕСКО (Львів, 11–15 вересня 1986 р.). Кн. 2. Київ: Наукова думка, 1990. С. 169–171.
11. Франко І. Зібрання творів: У п’ятдесяти томах. Київ: Наукова думка, 1976–1986.
12. Франко-Ключко А. Писання / Упорядник, редактор, автор вступної статті і коментарів Михайло Шалата. Дрогобич: ПП «Посвіт», 2006. 378 с.
13. Чикаленко Є. Щоденник (1907–1917). У 2-х т.: Документально-художнє видання. Київ: Темпора, 2004. Т. 1. 426 с.
14. Шалата М. Коментарі. Франко-Ключко А. Писання. Дрогобич: ПП «Посвіт», 2006. С. 300–373.
