СТУДІЯ ТРАВМИ ВІЙНИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЖАНРОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТВОРУ ОЛЕКСАНДРА МИХЕДА «ПОЗИВНИЙ ДЛЯ ЙОВА. ХРОНІКА ВТОРГНЕННЯ»

Анотація

Метою дослідження є аналіз жанрово-композиційних та ідейно- стильових рис твору Олександра Михеда «Позивний для Йова», роль мі- крообразів у творенні специфічного жанрового синтезу.

Дослідницька методика. Для дослідження поставленої проблеми використано методологію «студія травми», а також філологічний та герменевтичний методи.

Результати дослідження. Книга Олександра Михеда «Позивний для Йова» – це своєрідний мартиролог, в якому автор намагається за- фіксувати воєнні злочини окупантів, використавши для цього поєднання документальної та художньої форми. Три зрізи оповіді – об’єктивний, суб’єктивний та філософський – поєднують хронікальний виклад подій і наратив фіксування, «фотографічності» із глибоко особистісним, реф- лексивно-переживальним досвідом. Специфікою жанру й композиції цього твору є використання елементів репортажу, хроніки, спогадів, інтерв’ю, – своєрідний колаж із переривистих спогадів, «накладання» текстів з різними часовими пластами.

Водночас це вдала спроба «писати травму» – наративізувати біль і шок від пережитого, тому твір ніби «балансує» на межі художньої й документальної літератур. Тут виразно простежуються дві жанрові домінанти – щоденник і хроніка. Переживання травматичного досвіду впливає на структуру твору як в цілому, так і на зрізі композиції окре- мих нарисів, навіть композиції мікрообразів. Для стилю Михеда харак- терне антитетичне моделювання фрази, в якій закладено оксиморон- ність. Антитеза у творі стає також одним із центральних компози- ційних прийомів, що формують двополюсність художнього світу книги. Вона набуває своєї глибини завдяки структурі, що дозволяє говорити не лише голосом автора, а й чотирма ключовими діалогами (Голосами вій- ни), що представляють різні виміри досвіду.