ІМЕННИКИ ТА ВІДІМЕННИКОВІ ПРИСЛІВНИКИ З КІЛЬКІСНИМ ЗНАЧЕННЯМ У ВОЄННІЙ ПОЕЗІЇ: СЕМАНТИКО-ПРАГМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОЕТИЧНОГО ДИСКУРСУ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз семантико-прагматичних особливостей іменників та відіменникових прислівників із кількісним значенням у поетичному дискурсі Богдана Томенчука («Вишийте, мамо, бронежилет»), Ольги Слоньовської («У камуфляжі й бронежилеті»), Ольги Деркачової («Сповідь на вервиці») та Антологій мережевих поезій («Слово, загартоване війною»), що відображають актуальні тенденції комунікативної лінгвістики в українському мовознавстві. Показано, що такі іменники і прислівники виконують не лише номінативну функцію, а й стають засобами інтенсифікації емоційного впливу, формування аксіологічних оцінок та підсилення комунікативного ефекту поетичного тексту. Проаналізовано та поділено аналізовані лексеми на кілька семантичних груп: ті, які позначають сукупність людей («легіон», «когорта», «рота»), вказують на послідовність розташованих один за одним предметів («рядами», «колонами», «низка»), типово називають сукупність тварин («зграя», «рій», «стадо»), конкретні предмети як одиниці виміру («відрами», «бочками», «цистернами», «горнятко», «келих»), на- зви водних просторів («океан», «море», «калюжа») та частини від цілого («кавалок», «шматочок», «дещиця»). Кожне з цих найменувань ви- ступає інструментом мовної конкретизації війни, завдяки чому масштабні трагедії набувають відчутної образности. Виявлено, що автори трансформують первинні значення слів у маркери масштабности, де- гуманізації та трагізму воєнних подій, створюючи семантичні контрасти, релігійні конотації тощо. Тому квантитативні іменники і прислівники стають важливим засобом поетичної типізації воєнних реалій, адже дозволяють осмислити масовість трагедії через конкретні мовні образи, поєднують у собі буденність і сакральність, підкреслюючи цим не лише тілесний, але й духовний вимір руйнації, забезпечують формування семантичних контрастів, засвідчують особливості індивідуально- авторського стилю та формування ідіостилю поета. Лексеми з квантитативною семантикою у воєнній поезії функціонують як засоби художнього впливу, що передають руйнування війною звичного життя, втрату індивідуальности, моральний та емоційний тиск на свідомість реципієнта. Дослідження засвідчує ефективність комунікативного під- ходу до аналізу художнього тексту, інтеграцію номінативних, емоцій- но-оцінних та аксіологічних функцій і підтверджує значення таких мов- них одиниць у формуванні цілісного поетичного образу війни та її абсурдности.