СИНТАКСИЧНА ВАЛЕНТНІСТЬ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СЛОВОФОРМ

Анотація

Мета. У сучасній лінгвістиці актуальним є опрацювання ідей та концепцій, які були теоретично обґрунтовані в річищі ключових наукових течій 20 століття. Фундаментальний підхід до аналізу граматичних одиниць заклали основоположники структурної лінгвістики, зокрема французької лінгвістичної школи. Структурна лінгвістика опрацювала ключовий та найбільш застосований науковий метод – описовий. Саме він забезпечує послідовний, повний, усебічний та вичерпний аналіз дослідницького обʼєкта за умови опертя на всезагальні та несуперечливі критерії та постулати. Метою статті є аналіз функціонально-семантичних особливостей словоформ з погляду їхньої валентності; отримані результати дають змогу здійснити теоретико-концептуальне доповнення структурної категорії валентності та визначити її роль у системно-структурній побудові граматики.

Дослідницька методика. Основним методом дослідження є описовий. Типологічний аналіз застосовано для функціонально-семантичної та морфолого-синтаксичної таксономії словоформ. Порівняльно-типологічний аналіз синтаксем та частиномовних класів забезпечив їхню диференціацію з погляду валентної спроможності.

Результати. Встановлено, що структурно-семантична категорія валентності поширена за межами дієслова-предиката та охоплює усі словоформи, що формують компонентний склад речення. Валентність визначена та втілена як синтаксичний звʼязок, що диференціює типологічні варіанти відношень залежності. Дворядний звʼязок, що визначає взаємозалежність компонентів предикативного центру речення (дворядного сполучення слів), формує паритетний статус іменника та дієслова з погляду формально-синтаксичної та структурно-семантичної функції. Цим словоформам властива валентність, визначена їхнім  домінантним частиномовним статусом. Здатність заповнювати валентну позицію головного слова є велантивною ознакою, яка властива приіменниковим (прикметникам) та  придієслівним (прислівникам) атрибутам. Валентна спроможність словоформ визначена їхньою первинною чи вторинною функцією (транспозицією в інший частиномовний клас із відповідною синтаксичною функцією).

Практичне значення. Результати дослідження дають можливість доповнити теоретичну концепцію структурної категорії валентності та поглибити функціонально-семантичний аналіз словоформ, типологізувати частиномовні класи з погляду синтаксичної ролі як компонентів дворядних та підрядних сполучень слів, визначити їхню зумовлену валентністю семантико-функціональну позицію.