ЕПІСТОЛЯРІЙ ПАНТЕЛЕЙМОНА КУЛІША ЯК ДЖЕРЕЛО КРИТИЧНОГО АНАЛІЗУ КУЛЬТУРНОГО ПРОЦЕСУ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ. (НА МАТЕРІАЛІ ЛИСТІВ ДО ОЛЕКСАНДРА БАРВІНСЬКОГО)

Анотація

Епістолярна література є не лише цінним та надзвичайно важливим складником українського літературознавства, що виокремилася порівняно в самодостатню наукову галузь нещодавно, а й приваблює дослідників завдяки можливості простежити різні аспекти життя, зокрема історичний і культурний, при збереженні побутового характеру. Водночас вона відкриває шлях до глибшого проникнення у психосвіт митця.

Розвідку присвячено специфіці епістолярію Пантелеймона Куліша, яка репрезентує критичне і небайдуже ставлення художника слова до процесів у соціально-культурному середовищі доби.

У статті здійснено аналіз літературно-критичних оцінок П. Кулішем культурного, зокрема літературного процесу на основі 63-х листів приватного листування з Олександром Барвінським — відомим українським громадсько-політичний діячем Галичини, істориком і педагогом. Листування розпочалося 1869 року після того, як П. Куліш дав розлогу й різку відповідь адресату на прохання допомогти у відборі матеріалів для читанки.

Кореспонденція тривала доволі довго — аж до 1890 року — і була опублікована в «Споминах мого життя» О. Барвінського (2004 р.). Відповідно до поставлених завдань, епістолярій було опрацьовано з урахуванням тематичної основи й мотивів листування, доведено його цінність як важливого факту літературного процесу. На окремих яскравих прикладах висвітлено літературно-критичні оцінки, що дають змогу свідчити про послідовність ідентифікації письменником власних поглядів на суспільно-громадські проблеми та надають цінну інформацію про подробиці його особистого життя.