ГАСТРОНОМІЧНА КУЛЬТУРА ЯК МІСТ МІЖ ТРАДИЦІЯМИ НАРОДІВ СВІТУ ТА САМОПІЗНАННЯ (ДО ПИТАННЯ ПРО МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМ РОМАНУ Е. ГІЛБЕРТ «ЇСТИ. МОЛИТИСЯ. КОХАТИ».
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7402-2025-21(77)-217-225Ключові слова:
гастрономічна культура, Е. Гілберт, мультикультуралізм, культурна ідентичність, міжнаціональна інтеграція, самопізнання.Анотація
Анотація. У статті розглянуто гастрономічну культуру як простір духовного єднання різних культур, традицій і ментальностей у романі Е. Гілберт «Їсти. Молитися. Кохати». Доведено, що харчування – це унікальний вимір, де перетинаються індивідуальна тілесність і колективна пам’ять, де формуються нові комунікації та ідентичності. Доведено, що їжа є символічним мостом між людиною і культурним спадком, між різними народами, а також між людиною та її внутрішнім «Я». Аргументовано, що «Їсти» як символ і ключ до самопізнання здатний презентувати різні аспекти життя людини: економіку, історію, символіку, спільну спадщину та особистісне переживання. З’ясовано, що гастрономічна культура завдяки смаковому досвіду, традиції гостинності та утвердженню філософії насолоди від «нічогонероблення» виступає тим містком взаєморозуміння, який може повертати відчуття щастя та духовної цілісності. Також доведено, що гастрономія в творі трактується як мультикультурний феномен, засіб культурної і духовної міжнаціональної інтеграції, що з’ясовує мультикультурний зміст і філософію роману.
Посилання
1. Артюх, Л. (2013). Погляд на Європу через їжу (роздуми про книгу Массімо Монтанарі «Голод і достаток. Історія харчування в Європі»). Народна творчість та етнологія. № 1. С. 63-66.
2. Варипаєв, О.М., Міносян, А.С. (2023). Філософія їжі як маніфестація національної ідентичності. // Слобожанські гуманітарії. С. 37-48.
3. Козлик, І.(2020). Літературознавчий аналіз художнього тексту/твору в умовах сучасної міжнаукової та міжгалузевої взаємодії. 235 с.
4. Плюта, О.П. (2019). Їжа та кухня в системі ціннісно-ментальних символів культури. // Питання культурології. № 35. С. 215-226.
5. Flandrin, J.-L., Montanari, M. (1996). Histoire de l'alimentation. Paris: Fayard. С. 673-859.
6. Gilbert, E. (2006). Eat, Pray, Love. New York: Viking Press. 179 p. (Електронна версія).
7. Mansbach,S. (2022). Il Dolce Far Niente: An Italian Mentality. URL: https://medium.com
8. Matrozi-Marin, A. (2011). Food and language as means of communication and markers of social and cultural identity. In esse: English Studies in Albania. No. 1. P. 120-135.
9. Reddy, G., van Dam, R. M. (2020). Food, culture, and identity in multicultural societies: insights from Singapore. Appetite. 2020. Vol. 149. P. 1-12.
