ВАСИЛЬ СТЕФАНИК – ЛЕСЯ УКРАЇНКА: НЕЗАВЕРШЕНИЙ ДІАЛОГ

Анотація

Розвідка присвячена дослідженню специфіки літературного спілкування Василя Стефаника та Лесі Українки у формі незавершеного діалогу. Метою статті є розкрити особливості взаємин Василя Стефаника та Лесі Українки, насамперед проаналізовано бібліографічні аспекти дослідження, а саме матеріали О. Радавської «Леся Українка і Василь Стефаник: літературні взаємини, творчі перегуки», М.Моклиці «Естетика Лесі Українки: проблема авторського понятійного словника», Л. Василик «Леся Українка і Василь Стефаник: семантика камінного в художньому світі» і основні літературознавчі тенденції їх статей, що полягали у пошуках творчих перегуків зазначених авторів, інтерпретації творчості, дослідженні стилістики та системи образотворення. Проте тема взаємин Василя Стефаника та Лесі Українки й досі залишається невичерпаною та не дослідженою повною мірою. Автор веде дослідження на основі статті Лесі Українки «Писателі-русини на Буковині» 1899 року, надаючи їй детальну інтерпретацію, листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської та Михайла Кривинюка, і відповідно листів Василя Стефаника до Вацлава Морачевського, Ольги Кобилянської та ін. Це й становить практичне значення і новизну роботи. В результаті проаналізовано у хронологічному порядку перебіг взаємин Василя Стефаника та Лесі Українки, з’ясовано ставлення письменників до творчості одне одного, прокоментовано згадки, спогади та фрагменти листів.