ДОРОГА ДО СЕБЕ: СТУДІЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ Й ДОЛАННЯ ТРАВМАТИЧНОГО ДОСВІДУ ВІЙНИ У ЗБІРЦІ АНДРІЯ ЛЮБКИ «ВІЙНА З ТИЛЬНОГО БОКУ»

Анотація

Метою статті є розкриття антропологічних та етичних аспектів буття особистості в умовах війни крізь призму есеїстики Андрія Любки. Дослідницька методологія. У дослідженні використано комплексний підхід, що ґрунтується на засадах герменевтики та антропологічного аналізу. Теоретичне підґрунтя становлять праці з психології травми та філософські концепції екзистенціалізму. Також залучено елементи травма-студій (праці Кеті Карут, Дорі Лаубі, Шошанни Фелман, Домініка Ла Капри), що допомагають проаналізувати меха-нізми психологічної адаптації героїв-цивільних до умов фронту.

Актуальність дослідження полягає у виявленні та систематизації способів збереження ідентичності, які описує та застосовує автор. Об’єктом дослідження є тексти збірки «Війна з тильного боку», а предметом – етичні та екзистенційні виміри людського буття в умовах воєнної реальності та їх художня реалізація  в текстах есеїв Андрія Любки.

Пошукові результати. У статті проаналізована збірка есеїв Андрія Любки «Війна з тильного боку» як художнє дослідження змін в українському суспільстві внаслідок повномасштабного вторгнення. З’ясовано авторську специфіку сприйняття й змалювання трансформації цивільних ролей у військові, етичних аспектів взаємодії фронту й тилу. Специфіку художнього осмислення війни у збірці есеїв Андрія Любки «Війна з тильного боку» розкрито  також шляхом аналізу ролі ключових метафор твору. Актуальність статті зумовлена необхідністю наукового аналізу «літератури свідчення» та способів збереження ідентичності в умовах екзистенційної загрози. Доведено, що в центрі художнього світу автора постає захист «людського в людині» як найвищий акт спротиву.

Також увагу зосереджено на деконструкції ключових метафор твору – «протягу», «мосту» та «Макондо», які маркують екзистенційний стан «країни-транзиту». Доведено, що концепт «життя на мосту» відображає психологічну незахищеність особистості, вирваної зі стабільного хронотопу. У контексті воєнної антропології проаналізовано феномен «цивільної армії», де волонтерство та військова служба постають як акти свідомого вибору інтелектуала. Окремий акцент зроблено на сакралізації побутових ритуалів (приготування кави, читання книг), що функціонують як механізми психологічного захисту та збереження ідентичності.