ДУХОВНИЙ КОД УКРАЇНСЬКИХ КОЛЯДОК: РЕЦЕПЦІЯ ДОГМАТУ ВОПЛОЧЕННЯ ТА ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ У ПОЕТИКАЛЬНОМУ ВИМІРІ

Анотація

Мета. У статті розглянуто українські колядки як носії духовного коду національної культури, зокрема крізь призму рецепції християнського догмату Воплочення та християнських цінностей. Основну увагу зосереджено на аналізі поетики народних і церковних колядок, їх здатності інтерпретувати богословські істини через художні образи, а також на виявленні особливостей інкультурації християнських смислів у традиційній народній творчості. Дослідницька методика. У дослідженні використано комплекс наукових методів, зокрема герменевтичний, культурно-історичний, порівняльно-типологічний, а також елементи аналізу і синтезу. Методологічну основу становить поєднання літературознавчого та богословського підходів, що дозволяє інтерпретувати тексти колядок як синкретичні явища духовної та художньої культури. Результати дослідження. У ході дослідження виявлено, що українські колядки репрезентують догмат Воплочення у різних вимірах: біблійному, доксологічному, символічному та народнопоетичному. Простежено, що у церковних колядках домінує євангельський сюжет і богословська чіткість, тоді як у народних – синтез християнських і дохристиянських елементів. Визначено ключові образи та мотиви (народження Христа, поклоніння пастухів і царів, образ Богородиці, мотиви світла, радості, спасіння), а також показано, як вони трансформуються у національно-культурному контексті. Окреслено роль колядок у формуванні народного богослов’я, колективної пам’яті та національної ідентичності. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі українських колядок як текстів, що поєднують богословський зміст і художню форму, а також у висвітленні специфіки рецепції догмату Воплочення через призму інкультурації. Запропоновано розгляд колядок не лише як фольклорного явища, а як важливого елементу духовної культури, що відображає еволюцію світоглядних уявлень українців. Практичне значення статті полягає у можливості використання її результатів у наукових дослідженнях з літературознавства, фольклористики та богослов’я, а також у навчальному процесі – під час викладання курсів з української літератури, культурології, релігієзнавства та історії культури, зокрема у контексті осмислення духовної спадщини українського народу.