КОНТЕКСТИ ІКОНОТРОПІЗАЦІЙ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

Анотація

Мета. У статті досліджено контексти формування іконотропізацій Григорія Сковороди, їхню роль у моделювані сенсів українського письменника. Констатовано структурно-семіотичну функційність іконічно-конвенційного синкретизму, образних візуалізацій як важливих механізмів смислотворення. Іконотропні моделі потрактовано як когнітивні інструменти, що реалізують процес «візуального метаболізму» та забезпечують трансформацію образів у концепти. Розглянуто вплив європейської емблематики XVI–XVIII століть, біблійної герменевтики, античної філософії на формування іконотропної системи Григорія Сковороди. Дослідницька методика. У дослідженні застосовано комплексну методологічну систему, що поєднує герменевтичний, структурно-семіотичний та когнітивний підходи. Використано принципи інтерпретаційної герменевтики, які дозволили виявити смислові центри тексту та механізми їх актуалізації. Структурно-семіотичний метод використано для дослідження іконотропних моделей як знакових систем, що забезпечують взаємодію візуального і вербального. Когнітивний підхід сприяв осмисленню процесів трансформації «візуального мислення» для формування сенсів. Результати. У результаті проведеного аналізу встановлено, що іконотропізація у текстах Григорія Сковороди функціонує як універсальний механізм смислотворення, який забезпечує взаємодію візуального та вербального та формує складну систему символічних репрезентацій з різних контекстів. Виявлено структурно-семіотичні форми іконотропізації, констатовано, що вони виступають базовими одиницями організації художнього мислення. Обґрунтовано, що іконотропні структури реалізують когнітивну функцію, пов’язану з процесами абстрагування, асоціювання та номінації, забезпечують узгодження внутрішньообразного досвіду з вербальним оформленням сенсів. Доведено, що іконотропізація виступає універсальним принципом організації тексту, який зумовлює поліфонію інтерпретацій та багаторівневу семантизацію.