«ПРАЦЯ ЛЮБА, ХОЧ, ЗВІСНО, НЕ ЛЕГКА». ПЕРЕКЛАДАЦЬКА МАЙСТЕРНІСТЬ ІВАНА ФРАНКА (ФРАНЦУЗЬКА ПРОЗА)
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7402-2025-22(81)-136-151Ключові слова:
Іван Франко, перекладацькі зацікавлення, стильові особливості, тематика, французька новелістика, майстерність перекладу.Анотація
У статті розглядаються окремі факти багатогранної переклада- цької спадщини Івана Франка (1856-1916) стосовно його прочитання чотирьох зразків прози трьох класиків французької літератури другої половини ХІХ ст. – початку ХХ ст.
Метою статті є з’ясування ролі Івана Франка у входженні фран- цузької літератури в український культурний процес зазначеного періо- ду, його перекладацьких зацікавлень новелістикою Е. Золя, А. Доде, А. Франса.
Дослідницька методика. У статті використовується системний підхід із застосуванням історико-літературного, генетичного, порівня- льного методів, а також методу герменевтики. На основі цих методів подано фактичний матеріал щодо історії зацікавлення Івана Франка окремими зразками новелістики трьох видатних представників францу- зької літератури другої половини ХІХ ст. – початку ХХ ст.
Результати. У дослідженні мовиться про важливі факти, пов’язані з перекладацькою практикою Івана Франка не лише як тлума- ча творів французької літератури, але й наставника, порадника і про- водира молодих талантів, які ступали на шлях українських драгоманів.
Наукова новизна. Стаття є цікавою сторінкою пізнання перекла- дацьких зацікавлень Івана Франка, майстерності відтворення письмен- ником художніх та стилістичних особливостей французької новелісти- ки. Пояснюються мотиви і причини, які спонукали Івана Франка до ви- бору для перекладу саме цих творів згаданих французьких письменників.
Практична новизна. Стаття може стати підґрунтям для глиб- шого пізнання й вивчення перекладацької практики Івана Франка, а надто стосовно його зацікавлення французькою літературою другої по- ловини ХІХ – початку ХХ ст., підтвердженням постійного інтересу українських літераторів до здобутків видатніших представників певних національних літератур. Зазначено, що важливим є подальше дослі- дження майстерності Івана Франка як перекладача французької прози, а також стильових особливостей його україномовних інтерпретацій французької новелістики.
Посилання
1. Франко І. Зібрання творів: у 50 томах. – К.: Наукова думка, 1976-1986.