ЕТИКО-ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ПЕРСОНІФІКОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПО ЗБЕРЕЖЕННЮ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА І ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ ПРИРОДООХОРОННИХ ІДЕЙ
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7399-2024-19(73)-215-229Ключові слова:
етико-екологічне буття, людський фактор, золоте правило етики, гуманізм, милосердя,благодійність, загальнокультурне надбання.Анотація
В статті, на прикладі реальної особистості, досліджується зміна екологічного стану регіону через призму етичного ставлення людини до оточуючого середовища і її впливу на довкілля. Етика та екологія взаємно залежні. Цей взаємний зв’язок завжди був постійним і почався ще від доісторичних часів. З утвердженням етики як практичної філософської науки, мислителі та видатні особистості отримали змогу чітко вказувати та оцінювати людську діяльність загалом, а відтак і описувати вплив людини на природу через поняття добра і зла. Власне, тоді і утвердився цей взаємозв’язок етики та екології. Особистість змінює світ своїми ідеями, описовими актуально важливими темами, своїми пропозиціями, практичними діяннями. Якість впливу особистості на світ залежить від її внутрішнього наповнення, духовного буття, яке визначається не тільки ерудицією та інтелектом, але й моральними засадами, які людина сповідує і вважає нормою корисного та творчого життя, яке має мету, сенс та призначення організмів, які її населяють.
Суб’єктом дослідження постає наш земляк – Володимир Ксаверій Дідушицький – видатна, яскрава і активна особистість Х1Х століття, знаний у всьому світі ерудит, благодійник. Він зумів знайти гармонію між теорією і практикою, поєднавши етику та екологію з високою естетикою. Мета його діяльності полягала в збереження краси життя у всій її різноманітності: в природі, мистецтві, думках, діяннях, в людях. Йому багато що вдалося втілити і це нащадки та дослідники його біографії зберегли для наступних поколінь. В. Дідушицький своїм життєвим прикладом підтвердив, що знання, які поєднуються з моральними засадами, приносять задоволення власнику доброчинностей, а також всьому суспільству.
Посилання
Шепетяк Олег, Шепетяк Оксана. Філософія: Підручник. – Львів: Місіонер, 2020. – 784 с.
Філософські основи наукових досліджень. – Київ: Інтерсервіс, 2019. – 240 с.
Екологічна етика : навчальний посібник / В.Є. Борейко , О.М. Шуміло, В.В. Шеховцов, О.О. Шуміло; за заг. ред. О.М. Шуміла. – Харків: Право, 2015. – 304 с.
Борейко В. Є., Пустовіт Н. А. Екологічна етика та гуманне ставлення до тварин і рослин. Методичний посібник для вчителів. – К.: Київський екологокультурний центр, 2011. – 80 с.
Енциклопедія історії України. – К.: В-во «Наукова думка», 2004. Т.2, с. 400.
Енциклопедія Львова. – Львів: В-во «Літопис», 2008. – Т.2, с. 608.
Українська радянська енциклопедія. – К.: 1979. – Т.3, с. 337.
Дядюк М. Бібліотека Дідушицьких: історія, шляхи формування фон-дів. Записки Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника. – 2012. – № 4. – С. 433-434.
Борейко В. Вололимир Дзєдушицький, як організатор першого запо-відника в Україні // Зелений світ. – 1995. – №5; Енциклопедія Львова. – Львів: Вид-во «Літопис», 2007. – Т.2., с.84-86.
Brzek G. Muzeumim. Dzieduszyckich we Lwowie i jego tworca. – Lublin: Wyd. Lubelskie Nowe, 1994. – 299 s. (пол.)
