LOCUS AMOENUS У ТВОРЧОСТІ МАРІЇ ТКАЧІВСЬКОЇ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНУ «ТРИМАЙСЯ ЗА ПОВІТРЯ»)
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7402-2019-3(55)-256-265Ключові слова:
простір, місце, дім, локус, locus amoenus, свій дім, чужий дім.Анотація
Стаття присвячена особливостям locus amoenus в сучасній українській романістиці на прикладі роману Марії Ткачівської «Тримайся за повітря» (2019). Локус визначено як замкнений фізичний простір, а також як набір закритих просторових образів. Locus amoenus пояснюється як місце благоденства, що має свої особливості: дерева, квіти, вода, затишок, затінок. Таке місце благоденства зустрічається ще в античній та середньовічній літературі. У сучасному художньому просторі автори теж вдаються до змалювання такого простору. У романі М. Ткачівської ми виокремили два ключові локуси: локус дому та locus amoenus. У творі присутній як рідний дім, так і чужий. Рідний сповнений спогадів, а також розчарувань та втрат. Зрештою, він і сам ледь не стає втраченим. Чужий – небезпечний, знаходиться на чужій землі (Іспанія, Італія, Португалія). Головна героїня залишає рідний дім і опиняється в домі чужому, сповненому зневаги та ненависті. Вона шукає locus amoenus, що неодмінно пов’язаний у неї з любов’ю. Коли ж не знаходить, пробує створити сама, при чому в чужому домі (малюнок на стіні кімнати Патриції). У місці благоденства вона опиняється теж на чужині, а шлях туди їй показує її коханий. І саме це місце в романі стає символом вірної та щирої любові, а також дарує героїні спокій та гармонію. Місце благоденства зберігає в романі усі характеристики, властиві такій місцині: вода, затінок, весна, квіти, дерева, затишок, любов, вмиротворення. Особливістю ж locus amoenus у творі Марії Ткачівської є його прив’язаність до чужого простору.
Посилання
Tuan Yi-Fu. Przestrzeń i miejsce.Warszawa, 1987.
Лотман Ю.М. Семиосфера. СПб: Искусство-СПБ, 2000.
Прокофьева В.Ю. Категория пространство в художественном преломлении: локусы и топосы. Вестн. Оренб. гос. ун-та. 2005. № 11. С. 87-94.
Океанский В. Локус Идиота: введение в культурофонию равнины. Роман Достоевского «Идиот»: раздумья, проблемы. Иваново, 1999. С. 179-200.
Фролова О. Содержательные и методические интерпретации категории «пространство» при обучении толкованию русского прозаического художественного текста (иностранные студенты-филологи основного этапа): дисс. … канд. пед. н. М, 1996.
Samson A. Introduction Locus amoenus: Gardens and Horticulture in the Renaissance. URL: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/full/10.1111/j.1477-4658.2010.00714.x (дата звернення: 24.05.2019).
Evett D. Paradice’s Only Map: The Topos of the ‘Locus Amoenus”and the Structure of Marvell’s ‘Upon Appleton House’. URL: https://archive.org/details/paradicesonlymap00osma (дата звернення: 24.05.2019).
Курціус Е.Р. Європейська література і латинське середньовіччя. Львів: Літопис, 2007.
Bachelard G. The Poetics of Space. New York: Penguin Group, 2014.
Ткачівська М. Тримайся за повітря. Харків: КСД, 2019.
OlsenB. Wobronierzeczy. Archeologia i ontologia przedmiotów. Warszawa, 2013.
Шивельбуш В. Речі і люди. Есей про споживання. Київ: Ніка-Центр; Львів: Видавництво Анетти Антоненко, 2018.
Бодрийяр Ж. Система вещей. URL: http://yanko.lib.ru/books/philosoph/baudrillard-le-systeme-des-objets-8l.pdf (дата звернення: 24.05.2019).
Топоров В. Апология Плюшкина: вещь в антропоцентрической перспективе. Миф. Ритуал. Символ. Образ. Москва: Прогресс, 1995. С. 7-111.
Топоров В.Н. Вещь в антропоцентрической перспективе. Aequinox.Москва: Индрик, 1993. С. 70-167.
Каган М. Философия культуры. СПб., 1996.
Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе: очерки по исторической поэтике. Михаил Бахтин. Вопросы литературы и эстетики: исследования разныхлет. М.: Художественная литература, 1975. С. 234-407.
