НАВЧАННЯ СПОНТАННОГО МОВЛЕННЯ У ПОРІВНЯННІ З ТРАДИЦІЙНИМ НАВЧАННЯМ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7402-2019-3(55)-231-236Ключові слова:
комунікативний підхід до навчання англійської як іноземної мови, навчання іншомовного спонтанного мовлення, обмін розмовними реплікам,контекстуальна відповідь, обмін повідомленнями.Анотація
У статті проаналізовано аспекти навчання спонтанного іншомовного мовлення у порівнянні з традиційним навчанням іноземної мови, основою якого є накопичення знань про іноземну мову.
Досліджено специфіку іншомовного спонтанного мовлення у процесі вивчення іноземної мови, яка полягає в тому, що студент повинен розглядатися не як учень у класі, а як мовець у іноземному оточенні. Навчання іноземної мови повинно базуватися на навчанні спонтанного мовлення, а не виключно на формуванні знань про іноземну мову.
Роль вчителя іноземної мови визначено у забезпеченні інтерактивної мовленнєвої діяльності студентів на занятті з іноземної мови.
Посилання
Атанов Г.А. Обґрунтування та сутність діяльнісного підходу до навчання Педагогіка і психологія професійної освіти.2002.№3. С. 85-93.
Машбиц Е.И. Психологические основы управления учебной деятельностью. Киев, 1987.
Ніколаєва С.Ю. (укладач). Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. Київ, 1999.
Arends R.(1991). Learning to teach. New York: McGraw-HillInc.
Davies, Norman F. (1982).Training Fluency: Anessentialfactor in language acquisition and use. RELC Journal Vol. 13, 1, P. 1-13.
Dewey, J. (1949). Knowing and the known. Boston: Beacon Prentice-Hall.
James L.A., Gordon B.V.(1974). The Context of Foreign Language Teaching. Rowley, Mass: Newbury House.
Richard-Amato P. (1988). Makingit Happen. Interactioninthe Second Language Classroom. From Theoryto Practice. Longman. N. Y.
Richards C.J., Rodgers T.S.(1994). Approaches and Methods in Language Teaching. Cambridge: CUP.
