ІГОР КОСТЕЦЬКИЙ ТА ЕЖЕН ЙОНЕСКО: ТИПОЛОГІЯ ХУДОЖНЬОГО МИСЛЕННЯ

Анотація

У статті проаналізовано твори таких відомих драматургів, як Ігор Костецький та Ежен Йонеско. Зіставлення творчості українського драматурга із драматичними творами світового рівня дало можливість виокремити закономірності, які свідчать, що драматургія Ігоря Костецького – явище багатогранне і неоднозначне у літературному процесі другої половини ХХ ст. Вивчення особливостей літературної спадщини І. Костецького передбачає глибинний аналіз впливу самого фактору еміграції на творчий процес літератора. Особистий досвід емігранта виступив чи не найбільш значущим фактором формування ідейно-естетичних засад письменника. Тісне переплетення загальнолюдської, національної, моральної проблематики було зумовлене життям в еміграції і втратою України. Поєднання української ментальності з осмисленням філософських концепцій Заходу дозволило драматургу-емігранту розглядати соціальні та моральні проблеми більш панорамно. Використання таких прийомів, як фантасмагоричність окремих сцен, деконструктивістська недовіра до мови, руйнування в окремих місцях синтактики та парадигматики, логічних структурних зв’язків дозволяє нам охарактеризувати поетику стилю І. Костецького як абсурдистський експеримент, в основі якого лежить драматургія доби бароко. У результаті зіставлення творчої спадщини Ежена Йонеско та Ігоря Костецького з’ясовано, що обидва драматурги відкидали канони класичної драматургії з її традиційним сюжетом, експериментували з формою творів, мовою персонажів. Художній матеріал їхніх драматичних творів розгортається через абсурдні ситуації, що контрастують із світом реальності.

Однією із проблем, яку підняли у своїх творах автори, є проблема людської акомунікабельності, що веде до нівелювання особистості. Вербальні експерименти І.Костецького та Ежена Йонеско стали одним із чинників створення героїв нового ґатунку. Не оминули драматурги і однієї з основних проблем екзистенціалізму – часу як характеристики людського буття.