КІНЕCИКА У ПАРАЛІНГВІСТИЧНОМУ АСПЕКТІ
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7402-2019-3(55)-89-95Ключові слова:
кінесика, паралінгвістика, жести, невербальні компоненти, комунікація.Анотація
У статті детально описано основні напрями сучасних кінесичних досліджень в паралінгвістичному аспекті. Особливу увагу приділено терміну «паралінгвістика», що вивчає комунікативно значущі невербальні компоненти і «кінесика», в рамках якої у широкому розумінні розглядають мову тіла. Визначено, які терміни використовують для позначення невербальних одиниць. Встановлено, що жести можуть розглядатися як допоміжний функціональний компонент. Жести необхідні в тих випадках, коли неможлива вербалізація (наприклад, через мовний бар'єр і проблеми зі слухом). Крім того, жести часто використовуються тоді, коли вербальні висловлення вважались би соціально неприйнятними. Проаналізовано, які 6 основних функцій виконують жести. З’ясовано, що немовні комунікативні системи людини є підпорядкованими, вторинними системами. Відзначено, що неверба-льним компонентам притаманні свої закономірності формування висловлення та передачі інформації. Розкрито основні напрями сучасних кінетичних досліджень. Розглянуто три великі кінетичні групи: прекінесика, мікрокінесика, макрокінесика. Невербальним компонентам притаманні свої закономірності формування висловлення та передачі інформації, які тільки нині стають предметом досліджень із теорії комунікації. Принципові методологічні питання, які охоплюють вивчення всіх видів кінесики (від жестів до пантоміми), фонації (від мовлення до вокального мистецтва), проксеміки (пози, положення комунікатів), а також спілкування за участі так званого ситуативного тексту створять можливість запобігти комунікативним невдачам у процесі спілкування представників різних етнокультур.
Посилання
Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. Київ: Академія. 2004.
Вацлавик П., Бивин Д., Джексон Д. Психология межличностных коммуникаций. Санкт Петербург: Речь. 2000.
Колшанский Г.В. Паралингвистика. Москва: Ком Книга. 2005.
Крейдлин Г.Е. Невербальная семиотика: язык тела и естественный язык. Москва: Новое литературное обозрение. 2002.
Лабунская В.А. О структуре социально-перцептивной способности личности. Вопросы психологии межличностного познания и общения. Краснодар. 1983. С. 63–71.
Нэпп М., Холл Д. Невербальное общение: мимика, жесты, движения, позы и их значение. Санкт Петербург: прайм-ЕВРОЗНАК. 2007.
Серякова І.І. Лінгвістичний аспект невербальної поведінки. Наука і сучасність. 2000. Вип. 1.Ч. 2. С. 241–250.
Серякова І.І. Стратифікація функцій невербальних компонентів комунікації у дискурсі. Ukrainian Society for the Study of English, 4-th USSE Symposium: [abstracts]. – Kyiv: Vydavnychyi Tsenter KNLU. 2000. С. 82–83.
Солощук Л.В. Невербальная коммуникация: историческая ретроспектива и специфика отражения в драме. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Романо-германська філологія». 2000. № 471. С. 241–245.
Солощук Л.В. Етнокультурні компоненти в комунікації: невербальні аспекти. Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Київ: КДЛУ. 2000. Вип. 3А. С. 48–50.
Солощук Л.В. Невербальные коммуникативные компоненты в системе межкультурной коммуникации. Вісник Сумського державного університету. Серія «Філологічні науки». 2004. № 4 (63). С. 170–176.
Формановская Н.И. Речевое взаимодействие: коммуникация и прагматика. Москва: ИКАР. 2007.
Чанышева З.З. Взаимодействие языковых и неязыковых факторов в процессе речевого общения. Уфа: Издание Башкирского университета. 1984.
Wikipedia. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Кінесика (дата звернення: 03.05.2019).