ОБРАЗ «ГРАБІВНИЦЬКОЇ ВІЙНИ» У ФРАНКОВІЙ ПОЕЗІЇ «ІНВАЗІЯ»

Анотація

Метою статті є стереометричний аналіз поезії Івана Франка «Інвазія» в контексті його воєнної лірики. Зокрема у фокусі уваги – дослідження біографічних та історичних обставин написання поезії, осмислення Франкової візії війни в його публіцистиці, листуванні й художній творчості, аналіз особливостей поетики віршотвору, ролі художніх засобів в підсиленні авторської викривальної інтенції вірша, наративної організації тексту, ритміки та версифікації. Окрему увагу буде звернено на Франкове переживання війни й ословлення її антигуманної суті крізь призму його громадянського почуття, політичної свідомости, національної далекоглядности й властивого тогочасному Франкові гуманістичного світогляду.

Дослідницька методика. У статті застосовано комплексний літературознавчий підхід, що поєднує історико-літературний, текстологічний, біографічний та герменевтичний методи. Особливу увагу приділено наративній структурі поезії, її жанровим особливостям, поетиці діалогічності, використанню алегорії, сарказму, алюзії, лінгвальних засобів. Дослідження опирається на аналіз історичних джерел, спогадів сучасників, Франкового епістолярію, а також літературознавчих праць, присвячених життєтворчості Івана Франка.

Результати. У результаті дослідження встановлено, що поезія «Інвазія» є яскравим прикладом сатирично-викривальної антивоєнної лірики Франка, в якій через діалогічну форму розкривається протистояння між українським патріотом і російським окупантом, засуджується загарбницька імперська політика росії та її прагнення тотального поневолення українського народу. Вірш демонструє багатовимірність поняття «інвазії» – як військової, так і культурної, релігійної, економічної, політичної, ідеологічної. Автор майстерно використовує алюзії на історичні постаті, щоб підкреслити спадкоємну незламність українського духу та засоби сарказму, аби викрити імперські амбіції загарбника.

Наукова новизна статті полягає в детальному аналізі малодослідженої поезії «Інвазія», яка тривалий час залишалася поза увагою літературознавців, була вилучена з друку через ідеологічні заборони. У роботі вперше системно розглянуто діалогічну структуру твору, його поетику, символіку історичних алюзій, що дозволяє глибше зрозуміти антимілітарний і національний пафос Франкової поезії. Також цей віршотвір осмислено в контексті інших антивоєнних творів Франка із залученням його листування, публіцистичних розмислів, мемуарів сучасників.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання результатів у навчальному процесі, зокрема при вивченні творчості Івана Франка, а також в ширшому контексті – для осмислення тем, образів, мотивів літератури спротиву. Досліджені матеріали можуть бути корисними для викладачів, студентів, а також усіх, хто цікавиться питаннями національної ідентичності, історичної пам’яті та протистояння імперським впливам у культурі. Стаття буде в нагоді для створення курсів з проблем поезієзнавства та письменницької біографістики.