ПОЕТ. МИСЛИТЕЛЬ. ГРОМАДЯНИН (до 80-річчя з дня народження Степана Пушика)
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7402-2023-18(69)-318-335Ключові слова:
Степан Пушик, поет-пісняр, фольклорист, науковець, громадянин, пророк, патріот, пасіонарнійАнотація
Метою цієї статті є дослідження витоків таланту Степана Пушика.
У статті зроблено огляд життя і творчості видатного письменника, фольклориста й дослідника «Слова о полку Ігоревім…». Він був типовим українським патріотом і громадянином. За своє нелегке, але повноцінне й бурхливе життя він багатьом людям дуже допоміг якщо не порадою, то особистим втручанням у несприятливі обставини, добрим словом, моральною підтримкою.
Актуальність дослідження полягає в спробі окреслити роль і місце Степана Пушика в літературному процесі другої половини ХХ ст.
Степан Григорович Пушик (1944 – 2018 рр.) - знакова постать в українській літературі та літературознавстві. Його творча й наукова спадщина – явище багатогранне й глибоке. При житті Пушик вважався ходячою енциклопедією: знав настільки багато з різних сфер народного життя й історії України, скільки не знали (й мабуть, досі не знають) дипломовані професори й академіки.
Темою кандидатської, яка цілком відповідала докторській, дисертації Степана Пушика була «"Слово о полку Ігоревім…" та слов’янська міфологія» (1991). Проте наукові пошуки на цьому творі не закінчилися. Науковим відкриттям можна вважати Пушикову розвідку «Криваве весілля на Каялі» (про «темні» місця у «Слові о полку Ігоревім».
Інтуїція в Степана Григоровича також була на диво феноменальною, як і вроджений трудоголізм, адже навіть ще за кілька годин до смерті він ще працював над статтею для журналу «Дзвін», а останній вірш поета («Парашка») датований першим серпня 2018 року.
Як письменник, Степан Пушик – унікальна особистість в українському літературному процесі другої половини ХХ ст..Своєрідний «фольклорний» метод наративу, започаткований Пушиком-прозаїком у «Галицькій брамі» та «Страж-горі», знайшов багатьох послідовників: його підхопили В. Скуратівський і Ф. Зубанич. Новаторським жанром виявився і сам роман з народних вуст Книги оповідань та повістей «Ключ-зілля», «Дараби пливуть у легенду» виходили іноземними мовами. А загалом твори Степана Пушика перекладені китайською, румунською, молдавською, білоруською, литовською, киргизькою, башкирською, болгарською, словацькою, непальською, російською мовами. За «Страж-гору» й «Галицьку браму» Степана Пушика було нагороджено Державною (нині це премія Національна) премією імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури. Для дітей Степан Григорович видав збірки «Маленьке шпаченя» та «Золотий човник».
Посилання
Божовська Л. Фольклор Прикарпаття у записах і дослідженнях Степана Пушика: магістерська робота: рукопис.
Ґрещук В., Ґрещук В. Гуцульський говір у повісті Степана Пушика «Перо золотого птаха» Етнос і культура. 2010. № 6/7. С. 129 – 136.
Ґрещук В. Живий вогонь слова (штрихи до мовного портрета Степана Пушика). Студії з українського мовознавства : вибр. Праці. Івано-Франківськ: Б.в., 2009. С. 274 – 286.
Забужко О. Синдром Галілея : кілька завваг до психології митця соцреалізму. Забужко О. Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстка. Київ: Видавництво «Факт», 2006. С. 51 – 59.
Зеленюк І. Нові відзнаки Степана Пушика [диплом та премія ім. Р. Федоріва за найкращу публікацію в журн. «Дзвін» за 2011 р.] Галичина. 2012. 5 квіт. (№ 50-51). С. 19.
Крижанівський С. Спогад і сповідь з ХХ століття. Київ: Видавництво «Стилос», 2002. 240 с.
Кулик Д., Клевцова Л. Покутські силуети (герої оповідань Василя Стефаника на сцені). Слово і доля. Збірник на пошану письменника, професора Степана Пушика. Івано-Франківськ: Міністерство освіти і науки України, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Інститут українознавства Прикарпатського університету, 2004. С. 226 – 228.
Маланюк Є Нотатники (1936 – 1968): Документально-художнє видання / Біографічний нарис, вступні статті, підготовка текстів, упорядкування та примітки Леоніда Куценка. Київ: Видавництво «Темпора», 2008. 336 с.
Названо лауреатів літературної премії журналу „Березіль" : [перша премія – С. Пушику за повість «Блискавиці б'ють у найвищі дерева» Українська літературна газета. 2011. 11 березня. С. 2.
Ободянська Л. Романістика Степана Пушика: сюжет, композиція. Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Івано-Франгківськ, 1997. Випуск 2. С. 37 – 44.
Пушик С. «За Україну треба боротись щодня й щогодини» : розмова з письм., фольклористом, громад. діячем, проф., депутатом / записала Н. Стрілець. Західний кур'єр. 2012. 26 січ. (№ 40. С. 1, 5.
Пушик С. З останніх десятиліть: Щоденники Степана Пушика у трьох томах. Т. І : 1988 – 1992. За редакцією Ольги Слоньовської; упорядник Ганна Пушик. Івано-Франківськ: Видавництво «Місто НВ», 2021. 876 с.; іл.
Пушик С. З останніх десятиліть: Щоденники Степана Пушика у трьох томах. Т. ІІ. Книга 1: 1993 – 1999. За редакцією Ольги Слоньовської; упорядник Ганна Пушик. Івано-Франківськ: Видавництво «Місто НВ», 2021. 1064 с.
Пушик С. Я для Вкраїни жив: У 2-х т: Т. 1. Упоряд. Ольга Слоньовська. Івано-Франківськ: Видавництво «Місто НВ», 2019. 348 с.
Пушик С. Я для Вкраїни жив: У 2-х т: Т. 2. Упоряд. Ольга Слоньовська. Івано-Франківськ: Видавництво «Місто НВ», 2019. 348 с.
П’янов В. Визначні, відомі «та інші…» Київ: Видавництво «Український письменник», 2002. 463 с.
П’янов В. Ламані-переламані і… Щасливі. Спогади. Есеї. Нариси. Київ: Видавництво «Радянський письменник», 2005. 269.
Райковська О «Земле моя» (нова вистава в обласному театрі імені Івана Франка. Слово і доля. Збірник на пошану письменника, професора Степана Пушика. Івано-Франківськ: Міністерство освіти і науки України, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Інститут українознавства Прикарпатського університету, 2004. С.220 – 223.
Салига Т. Сонце надії (прем’єра на сцені обласного музично-драматичного театру). Слово і доля. Збірник на пошану письменника, професора Степана Пушика. Івано-Франківськ: Міністерство освіти і науки України, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Інститут українознавства Прикарпатського університету, 2004. С. 224 – 225.
Слоньовська О. Був поет такий, що бачив : [поради до вивчення на уроках літератури рідного краю поезії С. Пушика про Гуцульщину]. Хрестоматія з гуцульщинознавства за редакцією П. Лосюка. Косів; Снятин, 2001. С. 65 – 70.
Слоньовська О. Василь Стефаник: Маестро української новели. Монографія. Івано-Франківськ: Видавництво «Місто НВ», 2021. 280 с.
Слоньовська О. Золотий дощ Пушикових поезій. Пушик С. Я для Вкраїни жив. У 2-х т. Упоряд. Ольга Слоньовська. Івано-Франківськ : Місто НВ, 2019. Т. 1. С. 13 –24.
Слоньовська О. Пушикове слово – Пушикова правда. Писанка : літературно-мистецький альманах. 2019. № 3 (21). С. 26 – 27.
Слоньовська О. …Степан Пушик: погляд із вічності: [про життя і творчість письм.]. Галичина. 2018. 20 вересня (№ 81). С. 8.
Слоньовська О. Степан Пушик: самодостатність унікальної особистості, талант високої проби. Українознавчі студії. 2014/2015. № 15/16. С. 347 – 354.
Сорока П. Язики вогненні – ІІ. Літературні денники. Степан Пушик. Золота Пектораль. 2010. №1/2. С. 8 – 9.
Хороб С. Василь Стефаник і театр (інсценізація новел письменником Степаном Пушиком. Слово і доля. Збірник на пошану письменника, професора Степана Пушика. Івано-Франківськ: Міністерство освіти і науки України, Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Інститут українознавства Прикарпатського університету, 2004. С. 230 – 233.
Шугай О. Ліна Костенко: «Я все, що я люблю…». Роман без брехні, або Сповідь редактора книжки віршів та поем Ліни Костенко «Неповторність». Київ: Видавництво «Дніпро», 2019. 590.
