КОГНІТИВНІ СФЕРИ ІКОНОТРОПІЗМУ

Анотація

Мета. У статті досліджено когнітивні сфери іконотропізму, робиться спроба конкретизування та увиразнення змісту цієї категорії у контексті студій, що присвячені між науковим інтерпретаціям явищ художнього пізнання та конструювання сенсів. Предметом аналізу є його етимологія та змістова вагомість, категоріальна доцільність, інтеграція в літературознавчу терміносистему, його ознаки в літературі постмодернізму. У статті застосовано семантико-когнітивний аналіз іконотропізму, осмислюється взаємозалежність та синтез усвідомлення психічних та біологічних процесів людського організму, його креативний пізнавальний потенціал. Останнім часом зростає інтерес до вивчення окремих літературознавчих явищ у фокусі когнітивістики. «Когнітивне літературознавство», яке виникло наприкінці ХХ століття, все більш виразно виявляє свій потенціал для розгерметизації багатьох літературознавчих проблем, зокрема й щодо осмислення функціонування іконотропічності. Методологічну базу статті становлять праці дослідників літератури Еллен Спольські, Ростона Мюррея та нейроантрополога Терренса Дікона, які стверджують про доцільність дослідження літератури, явищ художньої творчості крізь призму когнітивних процесів особистості, природу іконотропізму безпосередньо поєднують із еволюцією людини та її природньою жагою до тлумачення зображень.
Як результат, визначено декілька потрактувань «іконотропізму»; простежено його розвиток в діахронічному аспекті; окреслено когнітивні сфери іконотропізму; доведено, що саме цей термін доволі влучно позначає творчі механізми та акційну природу народження сенсів – візуальну інтерпретацію його змістів, особливість сприйняття читачем художнього твору, та й, зрештою, жагу людей до мистецтва (в цьому полягає практична цінність і новизна даного дослідження). Аналізуючи поетику постмодернізму в контексті іконотропії, охарактеризовано особливість таких іконічних концептів як «лабіринт», «ризома», «фрактал».