МІЖ ВДАВАНОЮ СИЛОЮ І ФАКТИЧНОЮ БЕЗПОРАДНІСТЮ: ТИПОЛОГІЯ ДИПЛОМАТІЇ ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7410-2019-4(56)-7-29Ключові слова:
Західно-Українська Народна Республіка, дипло¬матія, міжнародні відносини, Антанта, Східна Галичина.Анотація
У статті досліджуються особливості зовнішньополітичної активності Західно-Української Народної Республіки. На підставі сучасних підходів у царині теорії міжнародних відносин досліджено 10 типів дипломатії цієї української держави у 1918–1923рр.: «тиха» (quiet diplomacy) і «голосна» («протестна») (protest diplomacy); «групова» (group diplomacy) і «нішева» (nichte diplomacy); «діяспорна» (diasporic diplomacy) і «багатокультурна» (multicultural diplomacy); «підприємницька» (enterprises diplomacy) і «бюрократична» (regulatory diplomacy); «дипломатія самітів» (summit diplomacy) та «інформаційна» дипломатія (cyber diplomacy). Виснується, що, хоча за основу міжнародно-правових відносин ЗУНР було взято основоположний принцип об’єднання з Україною, проблема безсилля дипломатії цієї української держави полягала у бажанні дипломатів середньої і нижчої ланки, котріплутали партійні інтереси з національними, бути такими собі псевдодокторами політики, котрі уособлювали б міжнародний престиж держави.
Посилання
Henrikson A. K. Diplomacy and small states in today`s world, https://learn.diplomacy.edu/pool/fileInline.php?&id=20932
Уська У. Таємний протокол між УНР та Австро-Угорщиною від 08.02.1918 р.: проблема автентичності тексту, http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/21519/1/39-212-218.pdf
Севрюк О. Берестейський мир 9–ІІ–1918. (Уривки зі споминів). Paris: Les Nouvelles Ukrainiennes, 1927.С. 4–5, 7.
Левицький К. Великий Зрив (До історії української державности від березня до листопада 1918 р. на підставі споминів та документів). Львів, 1931; Нью Йорк: Видавництво Чарторийських, 1968. С. 10–11.
Там само.С. 108–110.
Монолатій І. «Прощання з віденством»: кінець Дунайської монархії і проголошення ЗУНР, “Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність”. Вип. 18. Львів, 2009. С. 30–38.
Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і ма-теріали у 5-ти томах. Керівник роботи і відповідальний редактор Олександр Карпенко. Т. 1: Листопадова 1918 р. національно-демократична революція. Проголошення ЗУНР. Укладачі: Олександр Карпенко, Катерина Мицан. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001. С. 181, док. № 76.
Там само, с. 246–247, док. № 106.
Назарук О. Рік на Великій Україні. Конспект споминів з Української революції. Відень: Видання «Українського прапору», 1920. С. 5.
Павлишин О. Державний секретаріат заграничних справ (ДСЗаС), “Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія”. Т. 1 (А–Ж). Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2018. С. 507.
Снайдер Т. Червоний князь. Таємні життя габсбурзького ерцгерцоґа; пер. з англ. П. Грицака. К.: «Грані-Т», 2011, с. 161–162, 182. *«Єдиною позитивною концепцією української політики може бути тільки концепція здійснення самостійности української держави в спілці з самостійною державою московською […], щоб вона могла стати ядром, довкруги якого могли-б уґрупуватись всі инші, менші народи і держави Східної Европи й північної Азії – на просторі між Карпатами й східними границями етноґрафічної Польщі аж до Тихого Океану» (Панейко В. Зєдинені держави Східної Европи. Галичина й Україна супроти Польщі й Росії. Відень: З друкарні Христофора Райсера Синів у Відні, 1922.С. 36). Як згадував Арнольд Марголін, «Что-же касается Панейко, то онъ, къ сожалѣнію, слишкомъ увлекся планомъ спасенія украинской Галиціи при помощи союза съ Деникинымъ» (Марголинъ А. Украина и политика Антанты (Записки еврея и гражданина). Бер-линъ: Издательство С. Ефронъ, [1921].С. 188).
Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали у 5-ти томах. Керівник роботи і відповідальний редактор Олександр Карпенко. Т. 5, Кн. 1: Зовнішня політика і міжнародне ста-новище. 1918–1919 рр. Укладачі: Олександр Карпенко, Катерина Мицан. Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2009.С. 15–25, док. № 1.
Там само.С. 27, док. № 3.
Там само. С. 25, док. № 2.
Кіссінджер Г.Світовий порядок. Роздуми про характер націй в історичному контексті. 2-ге вид.; пер. з англ. Н. Коваль. К.: «Наш формат», 2018. С. 71.
Павлишин О. Державний секретаріат заграничних справ (ДСЗаС). С. 507; Лозинський М. Галичина в рр. 1918–1920. Відень: Український Соціольоґічний Інститут, 1922.С. 64.
Західно-Українська Народна Республіка. 1918–1923: Історія; Кер. авт. кол. Олександр Карпенко. Івано-Франківськ: Сіверсія, 2001.С. 402.
Лозинський М. Галичина в рр. 1918–1920. С. 115.
Там само.Прим. 3.
Цегельський Л. Від леґенд до правди. Спомини про події в Україні звязані з Першим Листопадом 1918 р. Нью Йорк – Филаделфія: Булава, 1960. С. 232.
Лозинський М. З Новим 1924 роком. Теперішній стан будови Української Держави і задачі західно-українських земель. Женева: Наклад автора, 1924. С. 66.
Цегельський Л. Від леґенд до правди. Спомини про події в Україні звязані з Першим Листопадом 1918 р. С. 233.
Лозинський М. Галичина в рр. 1918–1920. С. 179–180.
Литвин Н. Політика еміграційного уряду ЗУНР: дис. … канд. політ. наук; 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2013. С. 101.
Литвин М. Консульства і закордонні представництва Західно-Української Народної Республіки, “Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія”. Т. 2 (З–О). Івано-Франківськ: Ма-нускрипт-Львів, 2019. С. 269–270.
Цегельський Л. Від леґенд до правди. Спомини про події в Україні звязані з Першим Листопадом 1918 р. С. 236–237.
Там само. С. 241, прим.*
Онацький Є. Українська дипломатична місія в Італії. Прага: Україн-ське видавництво «Пробоєм», 1941. С. 11.
*Слушною тут є думка Є. Онацького: «Коли б Україна втримала свої державні форми й уявляла з себе якусь конкретну силу (письмівка моя. – І. М.), а головне володіла й розпоряджала своїм хлібом, вугіллям, за-лізом та іншими своїми багатствами, то давно мала б те визнання, що мають за неї на її кошт большевики» (Онацький Є. Італія і фашизм (1920–1935). Сторінки з римського щоденника. Том І. Прага: Україн-ське видавництво «Пробоєм», 1942. С. 15).
Винниченко В. Відродження нації (Історія української революції [марець 1917 р. – грудень 1919 р.]). Частина ІІІ. Київ – Відень: Видавництво «Дзвін», 1920. С. 421.
Марголинъ А. Украина и политика Антанты (Записки еврея и гражданина). С. 134.
Томашівський С. Під колесами історії. Нариси і статті. Берлін: Видавництво «Українське слово», 1922.С. 5–6.
Цегельський Л. Від леґенд до правди. Спомини про події в Україні звязані з Першим Листопадом 1918 р. С. 241.
Лозинський М. Галичина в рр. 1918–1920. С. 116.
Там само.
Там само, прим. 3.
Цегельський Л. Від леґенд до правди. Спомини про події в Україні звязані з Першим Листопадом 1918 р. С. 241.
Лозинський М. З Новим 1924 роком. Теперішній стан будови Української Держави і задачі західно-українських земель. Женева: Наклад автора, 1924.С. 13.
Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали у 5-ти томах. Керівник роботи і відповідальний редактор Олександр Карпенко. Т. 5, Кн. 3: Зовнішня політика і міжнародне ста-новище. 1918–1919 рр. Укладачі: Олександр Карпенко, Катерина Мицан. Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2013.С. 36, док. № 9.
Там само. С. 361, док. № 71.
Там само. С. 398, док. № 88.
Там само. С. 631-632, док. № 160.
Там само. С. 683–685, док. № 175.
Там само. С. 707–710, док. № 185.
Там само. С. 378–379, док. № 77.
Там само. С. 321–326, док. № 63.
Там само. С. 444, док. № 106.
Там само. С. 449, док. № 108.
Там само. С. 500, док. № 122.
Дністрянський Ст. Загальна наука права і політики. І том. Прага: Наклад Українського університету в Празі; Друк державної друкарні в Празі, 1923. С. 334–336.
За державну незалежність Галичини. Чому українська Галичина не може прийти під Польщу. [Зладив д-р Михайло Лозинський]. Відень: Видання Президії Української Національної Ради, 1921. С. 42.
Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали у 5-ти томах. Т. 5, Кн. 2. Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2011. С. 625, док. № 179.
Там само. С. 672–673, док. № 188.
Там само, с. 823, док. № 243.
Монолатій І. Разом, але майже окремо. Взаємодія етнополітичних акторів на західноукраїнських землях у 1867–1914 рр. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. С. 296–297.
С[тепан]. Р[удницький]. Економічні основи галицької державности. Львів – Відень: Видання «Українського прапору», 1921. С. 25.
С[тепан]. Р[удницький]. Нафта Східної Галичини. Відень: Накладом «Українського прапора», 1922. С. 40.
Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали у 5-ти томах. Т. 5, Кн. 2. С. 667, док. № 187.
Діяльність УНР 1920–1930 років минулого сторіччя в архівних до-кументах розвідки (Частина І). К.: Служба Зовнішньої Розвідки України; Галузевий державний архів, 2019. С. 204, док. № 55 (ГДА СЗРУ, ф. 1, спр. 11012, т. 12, арк. 120).
Литвин Н. Політика еміграційного уряду ЗУНР: дис. … канд. політ. наук. С. 86.
Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали у 5-ти томах. Т. 5, Кн. 2. С. 9, док. № 2.
Там само. С. 712, док. № 200.
Діяльність УНР 1920–1930 років минулого сторіччя в архівних до-кументах розвідки (Частина І). К.: Служба Зовнішньої Розвідки України; Галузевий державний архів, 2019. С. 194–195, док. № 53 (ГДА СЗРУ, ф. 1, спр. 11012, т. 12, арк. 110–111).
Бортняк Н. З листування І. Крип’якевича та С. Томашівського (червень 1922 – червень 1930 рр.), У: Іван Крип’якевич у родинній традиції, науці, суспільстві; упор. Ф. Стеблій. Львів, 2001. С. 403.
Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали у 5-ти томах. Т. 5, Кн. 2. С. 7, док. № 2.
Сохоцький І. Будівничі новітньої української державности в Україні, У: Історичні постаті Галичини ХІХ – ХХ ст. Ню-Йорк – Париж – Сидней – Торонто: Заходом і коштом Осередку праці НТШ у Філяде-льфії, 1961. С. 181.
Павлишин О. Євген Петрушевич (1863–1940). Ілюстрований біографічний нарис. Львів: Манускрипт-Львів, 2013. С. 388.
*В Арнольда Марголіна: «Петрушевичъ произвелъ на меня самое хорошое впечатлѣніе. Благородный, рыцарскій тонъ, страстная любовъ къ родной Галиціи и галицко-украинской арміи […] Позже мы встрѣчались съ нимъ въ Вѣнѣ и Лондонѣ» (Марголинъ А. Украина и политика Антанты (Записки еврея и гражданина).С. 192). У Дмитра Дорошенка: «З д-ром Петрушевичем мені довелось познайомитись уже в 1921 році у Відні. Він зробив на мене враження дуже щирої й симпатичної людини, безмежно відданої своїй справі, в яку він вірив фанатично. Але при тім мене здивувало його колосальне необзна-йомлення й нерозуміння наших відносин на Україні Наддніпрянській. Видно, що він ніколи на ній не був раніше, спеціяльно її справами й відносинами ближче не займався і, попавши нарешті серед таких ненормальних і незвичних обставин на ту Україну, не зовсім зумів орієнтуватись серед людей та обставин» (Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє-минуле (1914–1920). В чотирьох частинах. Друге видання. Мюнхен: Українське видавництво, 1969. С. 508). У Володимира Винниченка: «[…] ці люди не змогли довго боротись і були вибиті з Галичини. Вони покладали всі надії тільки на мілітарну силу, инчих сил свого народу й міжнародньої сітуації вони не розуміли й не хотіли розуміти. […] вони в безпорадности й у паніці передали всю повно-власть одному чоловікові Є. Петрушевичу, назвавши його “диктатором”. Купка втікачів, кулуарних борців узурпувала владу й передала її одному кулуарному герою» (Винниченко В. Відродження нації (Історія української революції [марець 1917 р. – грудень 1919 р.]). С. 403).
Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали у 5-ти томах. Т. 5, Кн. 1.С. 386, док. № 82.
Там само. С. 590, док. № 124.
Там само. С. 593, док. № 125.
Там само. С. 612, 616, док. № 131.
Там само. С. 661, прим.*, док. № 138.
Павлишин О. Євген Петрушевич (1863-1940). Ілюстрований біографічний нарис. С. 239–240.
Там само. С. 240.
Діяльність УНР 1920-1930 років минулого сторіччя в архівних документах розвідки (Частина І). К.: Служба Зовнішньої Розвідки України; Галузевий державний архів, 2019. С. 203, док. № 55 (ГДА СЗРУ, ф. 1, спр. 11012, т. 12, арк. 119).
Лозинський М. Галичина в рр. 1918–1920. С. 118.
Фото див.: Павлишин О. Євген Петрушевич (1863–1940). Ілюстрований біографічний нарис. С. 242–243.
Західно-Українська Народна Республіка. 1918–1923: Історія; Кер. авт. кол. Олександр Карпенко. С. 495.
Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали у 5-ти томах. Т. 5, Кн. 2. С. 301, док. № 109; С. 305, док. № 114; С. 321, док. № 115; С. 338, док. № 116; С. 347, док. № 117.
Там само. С. 351, док. № 118.
Ферґюсон Н. Площі та вежі. Соціальні зв’язки від масонів до фейсбуку; пер. з англ. К. Диса. К.: «Наш формат», 2018. С. 192, 201–202.
Винниченко В. Відродження нації (Історія української революції [марець 1917 р. – грудень 1919 р.]). Частина ІІІ. С. 392.
Див.: Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали у 5-ти томах. Т. 5, Кн. 1.С. 15, док. № 1; С. 174, док. № 55* (*нота протесту – тут і далі у примітках позначення мої. – І. М.); С. 497, док. № 110*; С. 521, док. № 114; С. 599, док. № 127*; С. 612, док. № 131*; С. 698, док. № 151; С. 903, док. № 210; телеграма-протест: С. 393, док. № 85.
Див.: Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і матеріали у 5-ти томах. Т. 5, Кн. 2.С. 11, док. № 4; С. 23, док. № 10; С. 33, док. № 14; С. 85, док. № 29; С. 91, док. № 33; С. 99, док. № 36; С. 111, док. № 40; С. 119, док. № 46; С. 193, док. № 77; С. 305, док. № 114; С. 321, док. № 115; С. 338, док. № 116; С. 354, док. № 119; С. 397, док. № 123; С. 402, док. № 126; С. 406, док. № 130; С. 428, док. № 133; С. 478, док. № 137; С. 479, док. № 138; С. 483, док. № 139; С. 488, док. № 140; С. 506, док. № 143; С. 518, док. № 146; С. 530, док. № 149; С. 543, док. № 155; С. 551, док. № 158; С. 557, док. № 159; С. 580, док. № 165; С. 575, док. № 166; С. 579, док. № 168; С. 582, док. № 169; С. 588, док. № 171; С. 592, док. № 172; С. 600, док. № 174; С. 602, док. № 175; С. 604, док. № 176; С. 614, док. № 179; С. 647, док. № 186; С. 674, док. № 190; С. 677, док. № 191; С. 690, док. № 193; С. 692, док. № 194; С. 695, док. № 195; С. 699, док. № 197; С. 704, док. № 199; С. 720, док. № 203; С. 724, док. № 205; С. 726, док. № 206** (вербальна нота); С. 728, док. № 207; С. 739, док. № 210; С. 744, док. № 213; С. 748, док. № 214; С. 750, док. № 215; С. 752, док. № 216; С. 758, док. № 218; С. 762, док. № 219; С. 768, док. № 221; С. 772, док. № 222; С. 774, док. № 223; С. 776, док. № 224; С. 781, док. № 228; С. 826, док. № 244*; С. 863, док. № 259*; С. 865, док. № 260*; С. 871, док. № 264*; телеграми: С. 155, док. № 59; С. 173, док. № 170; С. 301, док. № 109; С. 301, док. № 110.
Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Документи і ма-теріали у 5-ти томах. Т. 5, Кн. 3. С. 29, док. № 6; С. 39, док. № 10; С. 60, док. № 14; С. 63, док. № 15; С. 65, док. № 16; С. 72, док. № 20; С. 311, док. № 61; С. 327, док. № 64; С. 388, док. № 82; С. 407, док. № 91; С. 421, док. № 96; С. 428, док. № 99; С. 453, док. № 110; С. 516, док. № 126; С. 532, док. 130; С. 546, док. 134; С. 552, док. № 137; С. 566, док. № 140; С. 602, док. № 148; С. 605, док. № 150; С. 614, док. № 154; С. 618, док. № 155; С. 680, док. № 173*; С. 685, док. № 176*; С. 720, док. № 189*.
Меморіял українського студентства до культурного світа. Geneve – Prague, 1929. С. 33.
Дорошенко Д. Мої спомини про недавнєминуле (1914–1920). В чотирьох частинах. Друге видання. С. 457.
Винниченко В. Відродження нації (Історія української революції [марець 1917 р. – грудень 1919 р.]). Частина ІІІ. С. 425.
Кошиць О. З піснею через світ (Подорож Української Республіканської Капелі). Перший том. [Вінніпеґ]: Культура й освіта, 1952. С. 80.
