ПРОБЛЕМА ДВОСКЛАДНОСТІ / ОДНОСКЛАДНОСТІ РЕЧЕНЬ З ПРЕДИКАТИВАМИ НА -НО, -ТО В УКРАЇНСЬКІЙ І ПОЛЬСЬКІЙ МОВАХ
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7402-2025-21(77)-68-76Ключові слова:
предикативні форми на -но, -то, суб’єкт, неозначеність.Анотація
У статті йдеться про предикативні форми на -но, -то, навколо яких у слов’янській лінгвістиці до сьогодні тривають дискусії. Зокрема, в україністиці суперечливими є питання доцільності / недоцільності вживання речень із дієслівними формами на -но, -то, їх пасивності, структури та синонімії з іншими синтаксичними конструкціями. Натомість у польському мовознавстві найбільш суперечливими є питання підметовості / безпідметовості цих конструкцій, їх суб’єктності чи безсуб’єктності. Мета статті – дослідити семантичну специфіку суб’єкта в реченнях з предикативними формами на -но, -то в українській і польській мові, виявити мовні засоби, завдяки яким досягається очікуваний комунікативно-стилістичний ефект. З’ясовано, що суб’єкту в таких реченнях властива обов’язкова належність до категорії людей, неозначеність, спричинена прямим або опосередкованим відношенням дії до множини суб’єктів-осіб.
Посилання
1. Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови: Академічна граматика української мови. К. : Унів. вид-во «Пульсари», 2004. С. 217-298.
2. Затовканюк М. До характеристики українських конструкцій типу «козаченька вбито» // Slavia. Časopis pro slovanskou filologii. Praha, 1984. R. 53. – S.1-11.
3. Кононенко І. В. Українська та польська мови : контраcтивне дослідження . Warszawa : WUW, 2012. 808 с.
4. Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис / За ред. Л. А. Булаховського. К. : Радянська школа, 1951. Т. 2. 408 с.
5. Плющ М. Я. Категорія суб’єкта і об’єкта в структурі простого речення. К.: Вища школа, 1986. 175 с.
6. Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання. К. : Вища школа, 1994. 670 с.
7. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. К. : Наукова думка, 1969. 583 с.
8. Сучасна українська літературна мова: Синтаксис. К.: Наукова думка, 1972. 515 с.
9. Marcjanik M. Zdania jednoczłonowe werbalne w języku polskim i rosyjskim (na materiale powieści Jana Parandowskiego „Niebo w płomieniach” i jej rosyjskiego przekładu E. Łysienki). Filologia rosyjska, 1985. Z. 4. Zielona Góra: Wyższa szkoła pedagogiczna. Studia i materialy XVII – S.133-139.
10. Rittel T. Kategoria osoby w polskim zdaniu. Warszawa – Kraków : PWN, 1985. 320 s.
11. Saloni Z. Cechy składniowe polskiego czasownika. Wrocław, 1976. 156 s.
12. Słownik wiedzy o języku. Warszawa – Bielsko-Biała, 2008. 326 s.
13. Wieczorek D. Ukrainskij pierfiekt na -no, -to na fonie polskogo pierfiekta . Wrocław : Wyd-wo Uniwersytetu Wrocławskiego, 1994. 115 s.
14. Wierzbicka A. Czy istnieją zdania bezpodmiotowe ? //Język Polski. Zeszyt 46. №3. S.177-196.
15. Wolińska O. Konstrukcje bezmianownikowe we współczesnej polszczyżnie. Katowice : Uniwersytet Śląski, 1978. 145 s.
