СЕМАНТИКА ТА ПРАГМАТИКА ФОРМАЛЬНО ТАВТОЛОГІЧНИХ ВИСЛОВЛЕНЬ У ДІАЛЕКТНОМУ МОВЛЕННІ

Анотація

У статті розкрито особливості актуалізації значень таких формально тавтологічних висловлень, як ч’олов’і́к йе ч’олов’і́к, жи́нка йе жи́нка, дити́на йе дити́на, жит′е́ йе жит′е́, які функціонують у мовленні жителів села Тюдів; показано, як наведені мовні формули, включені в адресантно-адресатні відношення, набувають різних емоційно-оцінних і комунікативно-прагматичних значень; доведено, що смислове наповнення цих висловлень залежить від ситуації спілкування і формується одиницями різних мовних рівнів.

Досліджено, як відбувається актуалізація значень цих одиниць, які інтенції комунікантів вони вербалізують у конкретних умовах спілкування, які мовні засоби є значущими у їхньому змістовому наповненні; з’ясовано, що тавтологічна пропозиційна структура, вжита адресантом, часто сигналізує адресатові не тільки про тематичний напрям розгортання комунікації, який комунікативний партнер ініціює, але й про те, що, відкриваючи діалогічну взаємодію, він розраховує, що адресат також висловить власні міркування стосовно змістової конкретизації цієї формули.

Визначено, що такі висловлення можуть виступати і як смислове узагальнення певного тематичного блоку в процесі спілкування, а також функціонувати як засіб, що сприяє розгортанню певної теми чи переключенню уваги комунікативного партнера на інший її аспект.