ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ МАРКА ЧЕРЕМШИНИ ЯК ДЖЕРЕЛО ВІДОБРАЖЕННЯ ІСТОРІЇ ФЕМІНІТИВІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7402-2024-20(74)-274-288Ключові слова:
історія фемінітивів, мовотворчість Марка Черемшини, фемінітивна лексика, українська літературна мова, західноукраїнський варіант, гуцульський говір.Анотація
Мета. У статті схарактеризовано мовотворчість покутського письменника Марка Черемшини як базу вивчення історії української мови та еволюції фемінітивів зокрема. Зазначено, що творча діяльність новеліста відобразила особливості розвитку української літературної мови того часу і специфічні ознаки його рідного гуцульського говору та всього покутського краю, де збереглися в різноманітному вияві давні риси української мови, особливо в словниковому складі. Уся фемінітивна лексика, виявлена у творах митця, дала змогу засвідчити й обґрунтувати зосередження багатьох давніх явищ та процесів у діалектному мовленні (лексичних, словотвірних, фонетичних, граматичних), характерних для розвитку фемінітивної підсистеми української мови.
Методологія дослідження. У контексті вивчення еволюції категорії іменників зі значенням особи жіночої статі принципово важливим є опрацювання історичної й наукової бази. Живим джерелом, що відбиває процеси і шляхи розвитку фемінітивів української мови, є народне розмовне мовлення, зосереджене не тільки в писемній, а й в усній творчості. Найбільшу кількість давніх специфічних ознак української мови донесло і зберегло дотепер розмовне мовлення, локалізоване в українських говорах та діалектах. А презентантом такої народнорозмовної мови є творчість письменників-вихідців із того чи того регіону України. До творців художнього слова, який у своїй творчості досяг високого рівня втілення особливостей літературної мови свого часу, мови власного регіону та рідного говору, належить і Марко Черемшина. З опертям на його прозу досліджено загальні назви осіб жіночої статі в синхронному та діахронному виявах. На синхронному рівні розглянуто лексико-семантичні та структурно-словотвірні ознаки категорії фемінітивів, що були властива тодішній українській літературній мові та ввійшла до авторського лексикону, а на діахронному – показано, які особливості історичного розвитку фемінітивів відображено в мовотворчості новеліста. Для встановлення синхронних і діахронних явищ застосовано методи синтезу й аналізу, описовий та історичний методи, прийоми лексичного, словотвірного, стилістичного аналізу. Теоретичною базою для такого дослідження стали наукові розвідки про мовні особливості творчості Марка Черемшини та гуцульського говору, а джерельною базою – двотомне видання творів цього українського письменника.
Посилання
1. Брус М. П. Відображення категорії жіночості в художній мові Василя Стефаника. Прикарпатський вісник НТШ. Слово. Івано-Франківськ, 2011а. № 2(14). С. 51–59.
2. Брус М. П. Гуцульські фемінітиви: семантика і структура. Вісник Прикарпатського національного університету. Філологія. Івано-Франківськ, 2010а. Вип. XХV–XХVI. С. 67–72.
3. Брус М. П. Міфологічність гуцульського фемінікону. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Філологія. Соціальні комунікації». Ужгород, 2010б. Вип. 23. С. 41–46.
4. Брус М. П. Походження фемінітивів (на основі «Етимологічного словника української мови» за гол. ред. О. С. Мельничука). Академік Олександр Савич Мельничук і сучасне мовознавство. ІІ.: зб. наук. праць до 100-річчя від дня народження. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2023. С. 217–233.
5. Брус М. П. Прізвиська жінок у галицько-буковинських говорах. Вісник Прикарпатського національного університету. Філологія. Івано-Франківськ, 2011б. Вип. ХХІХ–ХХХІ. С. 245–251.
6. Брус М. П. Словотвір фемінітивів-гуцулізмів. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови. Київ, 2010в. Вип. 6. С. 19–24.
7. Брус М. П. Фемінітиви в українській мові: генеза, еволюція, функціонування. Івано-Франківськ: Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», 2019. Ч. 1. 440; Ч. 2. 640.
8. Брус М. П. Фемінітивний світ художньої мови Леся Мартовича. Вісник Прикарпатського університету. Філологія. Івано-Франківськ, 2012. Вип. 34–35. С. 126–130.
9. Голянич М. І. Мовний портрет села Тюдів: словник у 2 т. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2018. Т. 1. 1000 с.
10. Гуцульська діалектна лексика та фраземіка в українській художній мові. Словник: у 2 т. / відп. ред. В. Ґрещук. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2019. Т. 1. 584 с.
11. Ґрещук В. Мовний феномен новел Марка Черемшини. Ґрещук В. Студії з українського мовознавства. Вибрані праці / упоряд. Р. Бачкур. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2009. С. 256–273..
12. Єрмоленко С. Українська мова: шляхи формування в національному універсумі. Українське буття у слові й тексті: студії з лінгвокраїнознавства / за заг. ред. О.О. Маленко. Харків: ХНПУ; ХІФТ, 2022. С. 39–52.
13. Зеров М. Марко Черемшина й галицька проза. Зеров М. Твори: у 2 т. Т. 2: Історико-літературні та літературознавчі праці / упорядк. Г. П. Качура, Д. В. Павличка. Київ: Дніпро, 1990. С. 401–435.
14. Лесюк М. Внесок Марка Черемшини в українську літературну мову. Лесюк М. Становлення і розвиток української літературної мови в Галичині. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2014. С. 658–669.
15. Піхманець Р.В. Із покутської книги буття. Засади творчого мислення Василя Стефаника, Марка Черемшини і Леся Мартовича: монографія. Київ: Темпора, 2012. 580 с.
16. Черемшина М. Твори в двох томах / ред. кол.: О.Є. Засенко (голова), О.В. Мишанич, Ф.П. Погребенник. Київ: Наукова думка, 1974. Т. 1. 336 с.; Т. 2. 304 с.
