МЕТОДОЛОГІЯ ТА ІКОНІЧНО-КОНВЕНЦІЙНІ КОДИ: «СЛОВ’ЯНСЬКА МІФОЛОГІЯ» МИКОЛИ КОСТОМАРОВА

Анотація

Мета. У статті розглянуто особливості методології праці М. Костомарова «Слов’янська міфологія», визначено роль інтерпретацій іконічно-конвенційних кодів давнього міфосвіту для теоретичних узагальнень. Вказано, що дослідження М. Костомарова «Слов’янська міфологія» й донині не втрачає своєї актуальності, визначено праці, у яких помічаються вагомі теоретичні та методологічні впливи українського вченого. У статті описано вагомості синкретичної співдії процесів наочної асоціативності та їх впливи на первісну вербалізацію у дослідженнях М.Костомарова. Дослідницька методика. У дослідженні використано систему з генетичного, герменевтичного, структурального та семіотичного методів. Автор опирається на наукову методику семіотики та герменевтики, використовує методологію літературознавчої когнітивістики. Це зумовлено специфікою дослідження, його об’єктом та предметом. Результати. Піднесення ідеї «символізації» у М.Костомарова до методологічного принципу опиралося на чітку інтерпретаційну систему, де провідну роль відігравали послідовні трактування іконічно-конвенційних синкретичностей слов’янської міфології. Український вчений перманентно акцентував, що слов’янська сакральна міфологія – це не пантеїзм, а багатоіпостасне та поліномінативне відображення Божественної єдності, особливе іконічно-конвенційне виявлення, що позначає різні форми семіотизації та ідентифікації світлодайних, сонячних, водяних та земних стихій. Різні номінації язичницьких ідолів – це лише варіанти позначення однієї з натуралістичних форм божої сутності.