КОЛО ПРОЦЕСОВИХ ПОНЯТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ НА ТЛІ ІНШИХ СЛОВ'ЯНСЬКИХ МОВ

Анотація

Мета. Стаття присвячена гібридним формам дієслова, які мають процесове значення та є похідними від твірного дієслова, зберігаючи суфікси та префікси; виявленню спільних та відмінних особливостей української мови на тлі інших слов'янських мов. Усі названі змішані частини мови об’єднує також категорія слов’янського виду, яка передусім належить дієслову. Об’єктом цього дослідження є т. зв. „гібридні форми дієслова” (дієприкметники, дієприслівники, інфінітив, віддієслівні іменники, форми на -но, -то), які знаходяться на межі кількох частин мови, виявляючи синкретизм на морфологічному та семантико-синтаксичному рівнях. Предмет дослідження – морфологічні та семантико-синтаксичні особливості гібридних форм дієслова, що передають процесове значення.

Дослідницька методика. За допомогою описового методу окреслено термінологічну неоднозначність гібридних форм дієслова у слов'янському мовознавстві. Порівняльно-історичний метод дав змогу порівняти, виокремити спільні та відмінні особливості вираження граматичних категорій гібридних форм дієслова. Джерельною базою послужили приклади, взяті з Національного корпусу польської мови та Генерального регіонально-анотованого корпусу української мови.

Результати. Гібридні дієслівні форми (дієприкметники, дієприслівники, інфінітиви, віддієслівні іменники та форми на -но, -то (що походять від дієприкметників) поєднують у собі риси цілком протилежних частин мови – дієслівних та іменних. У слов'янському мовознавстві ці форми тою чи іншою мірою пов’язані між собою за походженням, спільним процесним значенням і граматичними особливостями, однак кожна зі слов’янських мов у силу свого історичного розвитку набула відмінностей, відповідно в одних мовах гібридні форми більше тяжіють до дієслівних, а в інших до іменних. Кількісний склад фінітивних форм у кожній з слов'янських мов різний і залежний від структури вербальних категорій (часу, способу, особи), звідси більша кількість фінітивних форм у мовах, що мають розбудовану систему часів (болгарська, македонська, сербська, хорватська, лужицька) і способів (імперативний спосіб у болгарській і македонській мовах), а також регулярні неособові форми особових предикативів на -no, -to у польській та українській мовах.

Наукова новизна. У цій праці термін гібридні форми дієслова вживаємо щодо дієприкметників, дієприслівників, інфінітивів, віддієслівних іменників та форм на -но, -то (що походять від дієприкметників). Такий підхід є новим, оскільки вперше форми дієслова описані в одній праці щодо їх спільного трактування, окрім того на слов’янському фоні.

Практичне значення. Стаття впроваджує в українське мовознавство нову концепцію гібридних форм дієслова, що об’єднані спільним процесовим значенням. Відповідно це дає змогу розглядати перелічені вище форми під іншим кутом, враховуючи їхні категоріальні особливості.