ПАНЬКО КУЛІШ І ЄВРОПЕЙСЬКЕ ПИСЬМЕНСТВО: КРИТИЧНА РЕЦЕПЦІЯ МІЖВОЄННИХ ДЕСЯТИЛІТЬ
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7402-2023-18(69)-233-243Ключові слова:
кулішезнавство, європеїзм, критична рецепція, комунікація, переклад, національна культура.Анотація
Мета статті. Стаття присвячена вивченню кулішезнавчого дискурсу перших десятиліть ХХ століття. Її мета – осмислення літературно-критичних студій міжвоєнного періоду, зосереджених на особливостях засвоєння П. Кулішем художнього досвіду європейського письменства. Дослідницька методика. Теоретико-методологічним підґрунтям розвідки є рецептивно-комунікативний підхід, який уможливив розгляд критичної рецепції творчості П. Куліша як комунікативного процесу між автором і адресатами, індивідуальна свідомість яких формувалася в певних суспільно-політичних і культурно-історичних середовищах. Результати. У ході дослідження виявлено, що кулішезнавство 20-х років минулого століття розгорталось у контексті дискусій інтелектуальної еліти щодо шляхів розвитку українського письменства. Ставши наріжним у виборі між минулим і майбутнім, традиційним і новаторським, своїм і чужим, кулішезнавчі студії безпосередньо торкалися проблем автентичності національного буття українців. У дослідженнях Я. Гординського, М. Зерова, М. Могилянського, Б. Неймана, В. Петрова, П. Филиповича, М. Хвильового та ін. були закладені основи критичного засвоєння доробку Куліша, який апелював до вдумливого засвоєння іншомовних культурних середовищ як важливого складника розбудови національних вартостей. Високий професіоналізм, продемонстрований у студіях міжвоєнного періоду, став базовим принципом сучасного кулішезнавства, яке є прикладом комунікативного полілогу, відкритого до нових наукових пошуків. Новизна. У розвідці узагальнено чинники звернення письменників і критиків до постаті П. Куліша; простежено спорідненість ідейно-мистецьких пошуків діячів доби з культурницькими візіями автора «Чорної ради; визначено місце й роль досліджень у духовно-культурному поступі українства. Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані під час вивчення творчості П. Куліша загалом, а також в аспекті комунікативних зв’язків українського й зарубіжного письменства.
Посилання
Агеєва В. Поетика парадокса: Інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича. Київ: Факт, 2006. 432 c.
Гординський Я. Кулішеві переклади драм Шекспіра // ЗНТШ. - Львів, 1928. - Т. 148. С. 55–164.
Драгоманов М. Листи до Ів. Франка і інших: 1887–1895. Львів: Наклад. Укр.-руської вид. спілки, 1908. 431 с.
Зелік О. Пантелеймон Куліш у критичній рецепції Михайла Могилянського // Філологічні науки. 2009. Вип. 1. С. 72–78.
Зеров М. К. Твори: У 2-х т. Київ: Дніпро, 1990. Т. 1: Поезії. Переклади. 843 с.
Зеров М. К. Твори: У 2-х т. Київ: Дніпро, 1990. Т. 2.: Історико-літературні та літературознавчі праці. 601 с.
Ковалів Ю. Так, «Камо грядеши» // Двадцяті роки: Літературні дискусії, полеміки. Літературно-критичні статті. Упоряд. В. Г. Дончик. Київ: Дніпро, 1991. С.19–68.
Куліш П. Дві мови, книжня і народна // Україна. 1914. Кн. 3. С. 22–34.
Куліш П. О. Твори: У 2-х т. Київ: Дніпро, 1989. Т. 2. 586 с.
Могилянський М. П. О. Куліш у 90-х роках (Листи й документи) // Червоний шлях. 1925. № 8. С. 180–189.
Нахлік Є. Пантелеймон Куліш: особистість, письменник, мислитель: у 2-х т. Київ: Український письменник, 2007. Т. 2: Світогляд і творчість Пантелеймона Куліша. 462с.
Нейман Б. Куліш і Вальтер Скотт // Пантелеймон Куліш. Збірник праць комісії для видавання пам'яток новітнього письменства. Київ, 1927. С. 127–156.
Огієнко І. І. (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови. Київ: Либідь, 1995. 296 с.
Петров В. Вальтер-скоттівська повість з української минувшини // Куліш П. О. Михайло Чарнишенко. Київ: Сяйво, 1928. С. 5–35.
Петров В. Пантелимон Куліш у п’ятдесяті роки. Життя. Ідеологія. Творчість. Київ: Вид-во Всеукраїнської Академії Наук, 1929. 572 с.
Петров Віктор. Розвідки [У 3 т.]. Київ: Темпора, 2013. Т. 2. С. 597–1166.
Рулін П. М. П. Старицький та П. О. Куліш // Життя й революція. 1936. № 12. С. 64–74.
Филипович П. Кулішева варіація сюжету про Навзікаю // Куліш П. Твори. Xарків–Київ, 1930. Т. 1. С. 133–145.
Федорук О. О. Кулішезнавство. Енциклопедія Сучасної України: онлайн-версія / редкол.: І. М. Дзюба та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. URL: https://esu.com.ua/article-51403
Франко І. Передмова до видання: Гордон Байрон. Чайльд Гарольдова мандрівка. Переклав Панько Куліш // І. Франко. Зібр. творів: У 50 т. Київ: Наукова думка, 1982. Т. 35. С. 405–408 .
Хвильовий М. Думки проти течії // М. Хвильовий. Твори: У 2 т. Київ: Дніпро, 1991. Т. 2. С. 444–514.
Хвильовий М. Камо грядеш. Про демагогічну водичку, або справжня адреса української воронщини, вільна конкуренція, ВУАН і т. д. (Третій лист до літературної молоді). URL: http://ukrlit.org/faily/avtor/khvyliovyi_mykola/khvyliovyi-kamo_hriadeshy.pdf
Хмарин І. Рецензія на переклад поеми Дж. Байрона «Чайльд-Гарольдова мандрівка» у виконанні П. Куліша // Світ. 1906. Ч. 7. С. 110–111.
Червінська О. В. Рецептивна поетика. Історико-методологічні та теоретичні засади: Навч. посібник. Чернівці: Рута, 2001. 56 с.
Щурат В. Фільософічна основа творчости Куліша (В 25-літтє смерти письменника). Львів: Накладом автора, 1922. 132 с.
