НОМІНАТИВНЕ ПОЛЕ КОНЦЕПТУ ЩАСТЯ У ЛАТИНСЬКІЙ МОВІ
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7402-2023-18(69)-63-71Ключові слова:
латинська мова, лінгвокультурний концепт, мовна картина світу, слово, номінативне поле концепту, лексико-семантичний аналіз.Анотація
Cтаття присвячена аналізу номінативного поля лінгвокультурного концепту щастя у латинській мові. Сформовано корпус його вербалізаторів, до якого входять різноманітні мовні засоби, зокрема прямі номінації концепту felicitas, beatitudo, beatitia, fortuna, які відзначаються високою частотністю вживання, найбільшою узагальненістю за своєю семантикою у прямому значенні, стилістично нейтральні і утворюють ядро номінативного поля. До цього корпусу входять також синоніми fors, commoditas, prosperitas, res secundae, res prosperae; спільнокореневі слова (одиниці різних частин мови), дериваційно пов’язані з основними лексичними засобами вербалізації концепту (прикметники felix, beatus, beatificus, fortunatus, faustus, secundus, prosper, prosperus; дієслова beare, fortunare, prosperare; прислівники feliciter, beate, fortunatim, fortunate).
Для потреб дослідження використано інформацію репрезентативних тлумачних, етимологічних, двомовних перекладних та синонімічних лексикографічних джерел латинської мови. Їх словникові дефініції не лише вербалізують знання античної людини, але й допомагають сформувати цілісну мовну картину світу давніх римлян.
Традиційно для методик лінгвокультурологічних досліджень при тлумаченні латинських лексем-вербалізаторів концепту щастя подано низку паремійних ілюстрацій та мікроконтекстів із оригінальних творів римських авторів, що засвідчують його смислове наповнення, яке часто виходить за рамки словникових дефініцій, залучає компоненти морально-етичного й ментального планів, адже мова не лише відображає дійсність, а й інтерпретує її.
Посилання
Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ – Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. 1440 c.
Голубовська І.О. Антропологічна лінгвістика і класичні мови: можливості дослідження. Іноземна філологія. 2010. Випуск 122. С. 14 – 20.
Голубовська І. О. Етнічні особливості мовних картин світу. Київ: Логос, 2004. 283 с.
Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: словник-довідник. Київ: Довіра, 2006. 703 с.
Литвинов В. Д. Латинсько-український словник. Київ: Українські пропілеї, 1998. 712 с.
Милик О. В. Номінативне поле субконцепту SANITAS в латинській мові. Studia linguistica, 2018. Вип. 13. С. 203 – 214.
Петрова Г.Вс. Латинсько-український словотвірний словник. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. 880 с.
Пилипів О. Репрезентація лінгвокультурного концепту “Доля” в латинській фразеології. Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови, 2013. Вип. 21. С. 226 – 233.
Цимбалюк Ю. В. Латинські прислів’я і приказки. Київ: Вища школа, 1990. 436 с.
Doederlein L. Handbuch der lateiniscnen Synonymik. Leipzig, 1849. 274 s.
Menge H. Kurzgefasste lateinishe Synonymik fur die obersten Gymnasialklassen. Wolfenbuttel, 1878. 236 s.
Totius Latinitatis Lexicon. Opera et studio Aeg. Forcellini et in hac editione post tertiam auctam et emendatam a I. Furlenetto. Prati: Aldianis, 1858 – 1875.
