ГУЦУЛЬСЬКА КОСМОГОНІЧНА ЛЕГЕНДА: ЕТНОЛІНГВАЛЬНИЙ ВИМІР

Автор(и)

  • Володимир Барчук Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

DOI:

https://doi.org/10.31471/2304-7402-2023-18(69)-45-54

Ключові слова:

космогонічна легенда, міфологема, символ, концепт, мем.

Анотація

Мета. Стаття присвячена дослідженню етномовної свідомості етнічної групи українців Карпат – гуцулів. Матеріалом статті є космогонічна легенда «Сонце и місєць, зерниці», записана Петром Шекериком-Дониковим і вміщена в його книзі «Рік полудь звичєїв и віровань гуцулів», у якій відображено погляд на творення небесних світил. Об’єктом аналізу у пропонованій праці є репрезентовані у тексті легенди компоненти мовної свідомости особистости, що в єдности визначають її ментально-світоглядні та духовно-ціннісні постулати: міфологеми, символи, концепти, меми. Мета статті – встановити на основі аналізу лінгвокультурних одиниць особливості сфери сакрального в етномовному духовному просторі гуцулів.

Дослідницька методика. Ключовим методом дослідження є описовий. Водночас використано порівняльно-типологічний аналіз структурно-семантичного та аксіологічного аспектів аналізованих одиниць. Зіставний метод дав можливість акцентувати увагу на загальних та специфічних ознаках етнолінгвальних одиниць. Контекстуальний аналіз дозволив встановити ключові етномовні одиниці, визначити їхнє місце та роль у цілісній космогонічній картині світу гуцулів.

Результати. Дослідження дало змогу виявити міфологеми, символи, концепти та меми, які складають цілісну тканину легенди та визначають світоглядні орієнтири в інтерпретації космогонічної історії світу. Встановлено, що творення та буття небесних тіл (місяця і зір) є сакральним дійством, глибоко і органічно пов’язаним із людиною, її природою та особливостями буття. У називальних міфологемах, а також символах і концептах відбито дихотомію світу, життя якого визначають разом і Бог, і Арідник. Людина є відображенням і втіленням цієї дихотомії та визначає стан та буття небесних тіл. Антропоцентризм світогляду гуцулів виходить за межі місця їхнього буття – землі, а сама вона вплетена в історію та буття всесвіту.

Наукова новизна. Здійснено цілісний аналіз етнолінгвістичних одиниць у тексті космогонічної легенди гуцулів «Сонце и місєць, зерниці». Використано авторську концепцію структури мовної свідомості мовної особистості для аналізу та опису ментально-світоглядної та духовної сфер в етномовній картині світу.

Практичне значення. Матеріал дослідження є джерелом етнолінгвістичних знань, може бути використаний для цілісного опрацювання етномовного феномена гуцульщини, у когнітивній лінгвістиці, психолінгвістичних дослідженнях етносу, під час опису сфери сакрального, а також як матеріал для лексикографічного опрацювання гуцульського говору.

Посилання

Барчук В. Культурологічний аспект етнолінгвістики. Прикарпатський вісник НТШ «Слово». Івано-Франківськ. 2018. Вип. 3 (47). С. 73-85.

Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. Ukrainian Bible: United Bible Societies. 1991.

Войтович В. Українська міфологія. Київ: Либідь. 2002.

Кононенко В. Символи української мови. Київ-Івано-Франківськ. 2013.

Скаб М.В. Закономірності концептуалізації та мовної категоризації сакральної сфери. Чернівці: Рута. 2008.

Слобідський С. Закон Божий: Підручник для сім’ї та школи. Київ. 2003.

Хобзей Н. Гуцульська міфологія: етнолінгвістичний словник. Львів. 2002.

Шекерик-Доників П. Рік полудь звичєїв и віровань гуцулів. Верховина: Гуцульщина. 2009.

Штейнер Р. Очерк тайноведения. Пер. с нем. Ленинград: Эго. 1991.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-11-07

Як цитувати

Барчук, В. (2023). ГУЦУЛЬСЬКА КОСМОГОНІЧНА ЛЕГЕНДА: ЕТНОЛІНГВАЛЬНИЙ ВИМІР. Прикарпатський вісник Наукового товариства імені Шевченка. Слово, (18(69), 45–54. https://doi.org/10.31471/2304-7402-2023-18(69)-45-54