ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ТЕМПОРАЛЬНОСТІ В ЗАХІДНОМУ ВАРІАНТІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В КІНЦІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Анотація

Мета. Стаття присвячена аналізові засобів, які репрезентували лексичну темпоральність у сучасній українській мові (у її західному варіанті) в останні десятиліття ХІХ століття. Мета статті – визначити особливості функціонування засобів вираження лексичної темпоральності, класифікувати лексеми з темпоральною семантикою на матеріалі епістолярію Василя Стефаника за 1888 – 1898 роки. Дослідницька методика. У роботі використано системний підхід за допомогою лексико-семантичного методу дослідження мовних одиниць, методу суцільної вибірки. Результати. У дослідженні запропоновано лексико-семантичну класифікацію слів на позначення часу двома лексико-граматичними розрядами – іменниками та прислівниками, виявлено особливості функціонування темпоральних лексем у текстах листів Василя Стефаника. Аналіз засвідчив, що всі лексичні засоби вираження темпоральності можна класифікувати в межах трьох мікрогруп: лексичні засоби з чіткою вказівкою на пору року чи доби, конкретну дату, годину, релігійне свято; лексичні конкретизатори з хронологічною семантикою без чіткої вказівки на точний час; сполучення слів самостійних частин мови, які автор листів вживав на означення приблизного часу чи, навпаки, більш детальної характеристики часу події. Наукова новизна. У статті вперше проаналізовано специфіку використання Василем Стефаником у листах лексем з темпоральною семантикою, здійснено лексико-семантичну класифікацію таких лексем крізь призму функціонування західного варіанта сучасної української мови в останні десятиліття ХІХ ст. Практичне значення. Матеріал статті може бути використаний при подальшому вивченні категорії лексичної темпоральності в сучасній українській мові, а також під час дослідження мови Галичини на зламі ХІХ – ХХ століть.