ВТІЛЕННЯ ЛІТЕРАТУРНИХ І ДІАЛЕКТНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФЕМІНІТИВОТВОРЕННЯ У НОВЕЛАХ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

Анотація

У статті проаналізовано загальні назви і прізвищеві імена жінок, що знайшли відображення у новелах Василя Стефаника. Звернуто увагу на специфіку художньої творчості письменника як репрезентанта покутського говору, розкрито семантичні, словотвірні, стилістичні ознаки втілених у його працях іменників зі значенням жіночості. Відзначено, що фемінікон його новелістики становить тісне поєднання загальнолітературних, західноукраїнських і покутських лексичних одиниць, що позначене специфікою авторського художнього бачення та занурення у світ сільського життя.

Процеси фемінітивотворення і фемінітивовживання у творчості Василя Стефаника базуються на народнорозмовній основі, яка уможливила залучення всього фемінітивного багатства тодішньої української літературної мови для жіночого образотворення та реалізування його нарівні з маскулінативами. З лексико-семантичного боку – це втілення загальновживаних і спеціальних номінацій, розширення семантичної структури фемінітивів, уживання їх зі специфічними значеннями. У структурно-словотвірному плані – це реалізація похідних і непохідних слів, переважання суфіксальних словотвірних типів над іншими дериватами, розширення функційності словотворчих засобів. На стилістичному рівні – це акумулювання стилістично нейтральної і забарвленої лексики, надання майже всім іменникам зі значенням жіночості розмовного характеру та різних конотативних відтінків у значенні.

Розуміння й інтерпретування жіночих образів постали на основі глибокого закорінення і занурення письменника в реалії покутського життя, що й спричинило комплексне використання відповідних назв жінок.