ПЕЙЗАЖНІ ТА ПРЕДМЕТНО-РЕЧОВІ ДЕТАЛІ У НОВЕЛАХ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА ТА ЇХ АНГЛОМОВНИЙ ПЕРЕКЛАД

Анотація

Метою статті є спроба літературознавчого аналізу персоніфікованих пейзажних та предметно-речових деталей у новелі В. Стефаника «Синя книжечка», а також перекладознавчого аналізу передачі Д. Гусаром-Струком відповідних текстових фраґментів англійською мовою. Завдання статті: опрацювання довідкової, енциклопедичної та наукової літератури щодо сутності таких літературознавчих понять, як художня деталь, новела, пейзаж, предмет, персоніфікація; узагальнення літературознавчих досліджень щодо пейзажно-предметної своєрідності малої прози новеліста; розгляд перекладознавчих праць стосовно проблем перекладу текстів прози В. Стефаника германськими мовами; виокремлення персоніфікованих художніх деталей у новелі «Синя книжечка» та встановлення їх ролі; виявлення випадків застосування транслятологічних трансформацій Д. Гусаром-Струком при перекладі виділених персоніфікованих текстових частин, систематизація та класифікація цих видозмін, визначення втрат і здобутків у друготворі англійською мовою.

У статті використано комплексну дослідницьку методику, а саме загальнонаукові методи дослідження, такі як аналіз, синтез і узагальнення, а також герменевтичний (у царині інтерпретації художніх текстів ориґіналу та перекладу), лінґвістичний, перекладознавчий, кількісний аналіз.

Практичне значення. Матеріали та висновки статті можуть бути використані при написанні студентських кваліфікаційних робіт, наукових праць, розробці та викладанні лекційних курсів у галузі літературознавства та перекладознавства, у подальшому науковому дослідженні творчості В. Стефаника.

Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше в українській філології предметом цілісного аналізу стали персоніфіковані пейзажні та предметно-речові деталі у новелістиці В. Стефаника та їх англомовний переклад.

У результаті дослідження зроблено висновки про те, що творча самобутність В. Стефаника знайшла свій вияв і у пейзажно-предметній своєрідності його новел. Для покутського письменника ‒ знавця людської душі, художня деталь виконувала другорядну, проте органічну та компенсаторну функцію у його малопрозових творах. Художня мова новел загалом, і твору «Синя книжечка» (1897) зокрема, свідчить про те, що уособлення належить до улюблених стилістичних засобів увиразнення творів письменника. У названій новелі персоніфіковані рослинний світ та предмети, створені людиною, постають в односторонньому діалозі головного героя Антона. Виокремлено п’ять фраґментів із персоніфікованими художніми деталями у новелі «Синя книжечка», що виконують такі функції, як змістова наповненість, психологізація та ліризація ситуації і постаті персонажа, а також сюжетотворення тощо. У друготоворі “The Blue Book” Д. Гусар-Струк зберіг ідейно-змістове наповнення новели та персоніфікований пейзажно-предметний простір змальованих подій, передав унікальну творчу манеру письменника. Перехід від ориґіналу до перекладу став можливим завдяки застосуванню 38 трансформацій, а також їх 6 комбінацій. Послаблення естетичного заряду перекладеного тексту відбулося при відтворенні інверсійних (4) та еліптичних (4) стилістичних фігур, етномаркованих одиниць (3), діалектизмів і покутської говірки (14), застарілих (2) та зменшувально-пестливих (1) слів ориґіналу.