КОГНІТИВНІ МАРКЕРИ МАЛОЇ ПРОЗИ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА: ХУДОЖНІЙ НАРАТИВ «ПРОСТОГО ТЕКСТУ»
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-16(63)-197-207Ключові слова:
Стефаник, наратив, когнітивний ланцюжок, психологізм, об'єктивація, рецептивні маркери.Анотація
Мета. У статті крізь контекст формування принципів когнітивної наратології здійснена спроба (ново)(пере)прочитання окремих творів Василя Стефаника як чільного репрезентанта літературного канону, літературної класики, що становить центр новітньої парадигматики гуманітарного сенсотворення. Такий кут зору на новелістичну спадщину письменника цілковито зактуалізований, виходячи із завдань когнітивної наратології.
Дослідницька методика. У статті використано наратологічний, психоаналітичний та біографічний методи вивчення творчості Василя Стефаника, засади рецептивної естетики, з'ясовано домінуючі маркери поетики новели письменника, зокрема ті, що безпосередньо зв'язані з оповідними формами викладу створеного ним художнього матеріалу.
Результати дослідження. Аналіз окремих поетикальних засобів, що їх зчаста використовував у своїх новелах Василь Стефаник, дав можливість виявити у них закономірності розгортання когнітивного ланцюжка, у якому нанизування питань з подальшим окесленням горизонту відповідей суголосно із пошуком автором універсальних наративів у своїй новелістиці. Доведено, що художній світ Василя Стефаника можна, крім інших підходів, збагнути в призмі поєднання наративних та когнітивних стратегій викладу і сприймання.
Наукова новизна полягає в тому, що в запропонованому дослідженні літературно-художня спадщина Василя Стефаника розглядається крізь призму когнітивної наратології так системно і комплексно, по суті, вперше, що стало одним із доволі ефективних способів пере(про)читання української літературної класики. Водночас у статті сформульовано нові питання і спроби (також уперше) віднайти у поетиці новел письменника нові, інакші, почасти й малопомітні відповіді, котрі є надзвичайно важливими й сутнісними у пізнанні людської психіки героїв прози Василя Стефаника, зрештою, в розумінні інтелектуально-емоційних перипетій, що неодмінно супроводжують читання його творів.
Практичне значення. Отримані результати дослідження можуть бути використані під час викладання курсів української літератури в освітніх закладах, при вивченні творчості Василя Стефаника, художній світ якого показаний в призмі поєднання наративних та когнітивних стратегій викладу і сприймання, під час дослідження модерних способів прозописання в українській класичній літературі.
Посилання
Адмони В. Г. Поэтика и действительность: Из наблюдений над зарубежной литературой ХХ века. Л. Сов. писатель. 1975. 310 с.
Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ – початку ХХ ст. Львів. Науково-видавниче товариство «Академічний експрес». 1999. 280 с.
Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика [упоряд., передмова Наталі Шумило]. К. Основи. 1998. 660 с.
Кузнецов Ю. Поетика прози Михайла Коцюбинського. К. Наук. думка. 1989. 266 с.
Кузнецов Ю. Б. Художня деталь як стильова ознака новел М. Коцюбинського // Індивідуальні стилі українських письменників ХІХ – початку ХХ ст.: [зб. наук. праць / відп. ред. М. Т. Яценко]. К. Наук. думка. 1987. С. 233–262.
Островська А. С. Експресіонізм у творчості Василя Стефаника: Матеріали спецкурсу. Донецьк. Дон. нац. ун-т. 2004. 201 с.
Руденко М. Наративна типологія художньої прози М. Хвильового. Тернопільський держ. пед. ун-т. 2003. 85 с.
Собчук О. Чому наратологія популярна? http://www.historians.in.ua/ index.php/en/avtorska-kolonka/134-oleh-sobchuk-chomu-naratolohiia-populiarna
Стефаник В. Вибране. Ужгород. Карпати. 1976. 360 с.
Ткачук М. П. Наративні моделі українського письменства. Тернопіль. ТНПУ. Медобори. 2007. 474 с.
Франко І. Berparlargentile // Франко І. Зібрання творів: у 50 т. К. Наук. думка. 1981. Т. 37. С. 8–20.
Шмид В. Нарратология. М. Языки славянской культуры. 2003. 312 с.
