ЗВУКОВА ПАРАДИГМА НОВЕЛИ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА «КАМІННИЙ ХРЕСТ»
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7402-2022-16(63)-179-186Ключові слова:
Василь Стефаник, інтертекстуальність, новела «Камінний хрест», викладовий принцип єдності словесного й інших видів мистецтва, поетика.Анотація
Мета. У статті запропоновано новий погляд на організацію і структуру новели Василя Стефаника «Камінний хрест», що зумовлює з’ясування інтермедіального питання в аналізі відомого твору письменника: єдність словесної і звукової палітри в художньому тексті прози новеліста. Відтак метою статті є вивчення крізь призму однієї новели загальної тенденції творчості Василя Стефаника: синтезу літератури і мистецтва, дослідження методологічних підходів у трактуванні явищ інтермедійності в новелістиці класика нашого національного письменства.
Дослідницька методика. Для аналізу використано синтез принципів і методів наукового дослідження, передовсім інтертекстуального, порівняльно-типологічного, інтермедійного, поетологічного та бографічного.
Результати дослідження. Потрактування новели Василя Стефаника «Камінний хрест» крізь призму єдності в ній вербального та музично-звукових аспектів сприяє розумінню багатого смислами знаного твору письменника. Тому обраний поетичний аналіз кожної частини «Камінного хреста» є чи не найбільш прийнятним для дослідження текстової тяглості звуків і музики в загальній структурі новели. У процесі дослідження звукової парадигми твору Василя Стефаника доведено його новаторську сутність, стильову своєрідність, модерну поетику, що безумовно позначалися на влучності та потужній енергетиці його словесного оформлення.
Наукова новизна. У дослідженні досягнуто нове прочитання тексту новели Василя Стефаника «Камінний хрест», уперше здійснено аналіз її звукового контуру, за допомогою якого розкодовано підтексти і приховані смисли твору. У такому новаторському підході запропоновано свіжий погляд на модерністські шукання українського автора: звук, музика, пісня, танець ідентифікують головного героя Івана Дідуха, загалом психологізують текст твору.
Практичне значення. Одержані результати дослідження можуть бути використані у подальшому вивченні творчості Василя Стефаника з позицій сучасного літературознавства, зокрема запропонований інтерпретаційний підхід – один із сегментів поліаспектного потрактування глибокого за змістом твору, що став уже класичним як у сфері освіти, так і в наукових студіях нинішніх дослідників творчості Василя Стефаника.
Посилання
Гнідан О. Василь Стефаник. Життя і творчість. Київ: Радянська школа, 1991. 222 с.
Горболіс Л. Міжмистецькі контакти українського тексту: монографія. Суми: Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021. 312 с.
Гримич М. Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців: монографія. Київ: ВІПОЛ, 2000. 380 с.
Костащук В. Володар дум селянських. 2-ге допов. вид. Ужгород: Карпати, 1968. 190 с.
Стефаник В. Зібрання творів: у 3 т., 4 кн. Т. 1, кн. 1: Твори / упорядкув. Р. Піхманця; примітки, пояснення слів та післямова Р. Піхманця. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2020. 676 с.
Стефаник В. Зібрання творів: у 3 т., 4 кн. Т. 1, кн. 2: Листи/упорядкув. Є. Барана; примітки, післямова Є. Барана. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2020. 600 с.
Шудря М. Бетховен українського слова. Дивослово. 1996. № 9. С. 7-8.