ВТОРИННІ ФУНКЦІЇ ОСОБОВИХ ЗАЙМЕННИКІВ У ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7402-2019-2(54)-237-243Ключові слова:
займенник, семантика, особа,вторинні функції.Анотація
У статті в зіставному аспекті проаналізовано вторинні функції особових займенників у польській мові. Важливим чинником зміни традиційних поглядів на граматичну категорію особи є розвиток функціональної морфології.
Посилання
Бенвенист Э. Общая лингвистика. [4-е изд.] (Лингвистическое наследие XX века). М.: Книжный дом «Либроком», 2010. 448 с.
Булаховський Л. А. Вибрані праці в 5 т. Т. 2. Українська мова. К.: Наукова думка, 1977. 631 с.
Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови. Донецьк: До-нДУ, 1996. 437 с.
Кононенко Ірина. Українська та польська мови: контраcтивне дослідження; Iryna Kononenko. Język ukraiński i polski: studium kontrastywne. Warszawa: WUW, 2012. 809 c.
Огієнко І. Складня української мови. 1. Словосполучення. Рідна мова, 1938. Ч. 5. С. 193 – 208.
Пономаренко В. П. Проблема структури звертання у романських та інших індоєвропейських мовах. Мовознавство. 1993. № 1. С. 59 – 65.
Скаб М. С. Граматика апеляції в українській мові. Чернівці: Місто, 2002. 272 с.
Bralczyk J. Język na sprzedaż. Warszawa: Business Press, 1998. – 195s.
Jodłowski S. Ogólnojęzykoznawcza charakterystyka zaimka. Wrocław – Warszawa – Kraków – Gdańsk: PAN, 1973. 150 s.
Kita M. Język potoczny jako język bliskości. Język w komunikacji. T. 1. Lodż: Wydawnictwo Wyższej Szkoły Humanistyczno-Ekonomicznej w Łodzi 2001. S.170 – 175.
Łysakowski T. Wpływowe osoby. Gramatyka i perswazja. Warszawa: Akademica SWPS, 2005. 133 s.
Marcjanik M. Grzeczność w komunikacji językowej. Warszawa: PWN, 2016. 166 s.
Rittel T. Kategoria osoby w polskim zdaniu .Warszawa – Kraków: PWN, 1985. 320 s.
