ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНИХ КОРОНАРНИХ СИНДРОМІВ ІЗ КОРОНАВІРУСНОЮ ХВОРОБОЮ

Анотація

Нова коронавірусна хвороба COVID-19, спричинена вірусом SARS-CoV-2, призвела до небаченого раніше навантаження на систему охорони здоров’я та посіла чільне місце серед інфекційних захворювань за темпами поширення й розвитку ускладнень із боку різних систем організму. Серед основних факторів ризику, що негативно впливають на перебіг COVID-19 розглядають:вік понад 65 р, ішемічна хвороба серця (ІХС), хронічна серцева недостатність (ХСН), аритмії, хронічне обструктивне захворювання легенів (ХОЗЛ), куріння тощо. Існуючі результати обсерваційних досліджень щодо взаємного обтяжливого впливу коронавірусної хвороби на перебіг ССЗ загалом та  хронічних коронарних синдромів (ХКС) зокрема часто носять суперечливий характер, що вимагає продовження досліджень у цьому напрямку. Метою роботи було вивчення особливостей клінічного перебігу коронавірусної хвороби COVID-19 у пацієнтів із хронічними коронарними синдромами. Обстежено 75 пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу коронавірусної хвороби COVID-19, ускладненої пневмонією. Пацієнтів розподілено на дві групи: досліджувану, яка включала 51 пацієнта з ХКС, та контрольну групу, до складу якої ввійшло 24 пацієнти, що не мали анамнезу ХКС. Проводили фізикальне та загально клінічне дослідження. Отримані нами результати свідчать про вірогідне зростання проявів задишки, болю в грудній клітці в пацієнтів із наявними ХКС, що може бути свідченням дестабілізації перебігу вінцевого атеросклерозу. Цікавим є факт виразного зростання частоти розладів нюху та смаку в хворих на COVID-19 за умови супутніх ХКС. Відмічено, що наявні ХКС збільшували тривалість перебування хворих на коронавірусну хворобу в стаціонарі, а також – потребу в кисневій підтримці; встановлена тенденція до зростання ризику смерті в таких пацієнтів. Не відмічено вірогідної різниці в рівнях СРП, про кальцитоніну, D-димеру в обстежених групах. Таким чином, хронічні коронарні синдроми в хворих на COVID-19 призводять до тяжчого перебігу недуги (тривалість перебування в стаціонарі, потреба в кисневій терапії) та ризику загальної смертності.