ПСИХОФОНОСЕМАНТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СОНОРНИХ ЗВУКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ТА ПОЛЬСЬКОЇ МОВ
(експериментальне дослідження)
DOI:
https://doi.org/10.31471/2304-7402-2024-19(71)-129-141Ключові слова:
психофоносемантика, українські сонорні звуки, польські сонорні звуки, фонетичний зміст, кольорові асоціації звуків, артикуляційно-акустичні особливості звуків.Анотація
Стаття присвячена актуальному й новому напрямку в мовознавчій науці – вивченню фонетичного змісту та кольорових асоціацій сонорних звуків.
Мета розвідки: встановити психофоносемантику українських і польських сонорних звуків та в зіставному аспекті з’ясувати їх специфіку.
У дослідженні використано такі методи: аналіз і синтез, індукція та дедукція, зіставний, анкетування, соціолінгвістичний та кількісний аналізи, вільний та цілеспрямований асоціативний експерименти. Основа дослідження – психометричний метод вивчення символічного значення звуків мовлення, метод семантичного диференціала Ч.Осгуда.
На основі експериментів комплексно досліджено кольорову гаму українських і польських сонорних звуків, їх фоносемантику та доведено помітний зв'язок між ними, а також підтверджено вплив на них артикуляційно-акустичних особливостей: поганий, грубий, темний, сумний, злий [р] забарвлений у чорний колір, а гарний, світлий, ніжний, веселий, гучний [л'] – у жовтий; гарний, малий, ніжний, світлий, слабкий, гарячий, швидкий, гучний, добрий, веселий [n'] – у білий; а поганий, великий, ніжний, світлий, сильний, холодний, швидкий, сумний, гучний, злий [r] – у чорний.
При зіставленні українських і польських сонорних найбільша кількість характеристик збігається для звуків [н'], [n'], а найменша – для звуків [й], [j]. Серед українських сонорних найбільша кількість значень збігається для звуків [н] і [н'], [л] і [л'] та [в] і [й], серед польських сонорних – для звуків [l] і [l']. Кольорове забарвлення українських та польських сонорних ідентичне, тільки польський [n'] – білий, а український [н'] – фіолетовий.
Українські та польські сонорні характеризуються багатим фонетичним значенням та яскравим кольоровим спектром. Психофоносемантика українських і польських сонорних представляє універсальну (національну) лінгвокартину, яка є специфічною в кожній із мов, оскільки містить свій набір семантичних характеристик звука.
Посилання
Войцева О. Польська мова: Навчальний посібник. Чернівці : ВД «Букрек», 2007. 384 с.
Дружинець М. Л. Психофоносемантика та кольорові асоціації українських та польських сонорних звуків. Мiжкультурна комунiкацiя: проблеми та перспективи: зб. наук. праць / Відп. ред. М. Л. Дружинець. Одеса–Тирасполь, 2012. С.167-174.
Левицький В. В. Символічні значення українських голосних і приголосних. Мовознавство. 1973. № 2. С. 36–49.
Левицький В. В. Чи існує універсальний звукосимволізм? Мовознавство. 1972. №1. С. 25–37.
Найдеш О. В. Явище фоносемантизму в сучасній німецькій мові (на матеріалі консонантних сполучень): дис. канд. філол.наук: 10.02.04. Чернівці, 2000. 215 с.
Українська мова. Енциклопедія / Русанівський В. М., Тараненко О. О., Зяблюк М. П. та ін. Київ : Вид-во «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 2000. 752 с.
Фаріон Ірина. Краса і сила: суспільно-креативна роль української мови в XI – середині XIX ст. Львів: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2007. 168 с.
