«AND TO THAT – I DO NOT KNOW GOD» Key to the spiritual world of poet
Keywords:
Christian bases of artistic thought, religious vividness of artistic poetic world T. Shevchenko.Abstract
The Christian reasons of poetry of Tara’s Shevchenko are considered in a studio, attempts to expose the religiousness of spiritual world of poet are carried out.
References
Рильський М. Поезія Тараса Шевченко / М.Рильський // Тарас Шевченко. – Москва: изд. АН СССР, 1962. – С. 47.
Романчук Ю. Руська письменність. Твори Тараса Шевченка, т.І. / Ю.Романчук. – Львів: накладом Товариства “Просвіта”, 1912. – С. 515. Про автографи “Заповіту” пише Леонід Білецький у виданні: Кобзар т. 2, Вінніпег: УВАН в Канаді, 1952), С. 438-440.
Див. Шевченкознавство. Підсумки й проблеми. – Київ: в-во АН УРСР, 1975. – стор. 54. Там же цінні інформації про автограф цього твору, С. 546 і примітка.
Демченко Я. Оклеветание Шевченко некоторыми патріотами / Я.Демченко. – Київ, 1910. Подаємо за: Шевченкознавство. Підсумки і проблеми, стор. 109. “... не вчить бунтувати. Він радить тільки молитися Богу і надіятися на Бога”.
Костельник Г. Шевченко з релігійно-етичного становища / Г.Костельник. – Львів, 1910. – С. 12.
Щурат В. Святе письмо в Шевченковій поезії / В.Щурат; видав М. Петрицький. – Львів, 1904.
Див.: Ivan Franko, “Beiträge zur Geschichte und Kultur der Ukraine”, редакція: E. Winter i P. Kirchner. – Берлін: в-во “Академія”, 1963. – С. 193-194. Подібно переклали ці слова англомовні перекладачі Шевченка. Див.: Рудницький Л. “Шевченко в англійських перекладах”, т. 187. - Нью-Йорк: ЗНТШ, 1976. - С.116-126.
Шевченкознавство, С.115.
Там же.
Чижевський Д. Iсторія української літератури / Д.Чижевський. – Нью-Йорк: УВАН, 1956. – С. 438-440.
Шевченко Т. Кобзар / Т.Шевченко. – Вінніпег: Комітет Українців Канади, 1971. – С. 205, примітка.
Шевченко Т. Кобзар. Т.2 / Т.Шевченко. – Вінніпег: УВАН в Канаді, 1952. – С.439, примітка.
Богдан Романенчук і Григор Лужницький кількаразово аналізували ці свої тези на літературознавчих викладах Філії УКУ у Філядельфії наприкінці 1970-их років. Тут слід згадати ще інтерпретацію цих слів, що її подав Юрій Мулик-Луцик у статті “До мети й методів дослідження мови творів Шевченка”, у якій він зараховує цей вислів Шевченка до т. зв. стилістичних “квазі-прометеїзмів” і картає тих шевченкознавців, котрі їх промовчують, вважаючи за вияв атеїзму Шевченка. Самі слова “я не знаю Бога” – це, на думку автора, “теодицея” Шевченка, і він коментує їх так: “Шевченко каже, що коли Україна буде звільнена від ворогів, то тоді він полине до самого Бога молитися, «а до того (поки це станеться) я не знаю Бога». У народній мові вислів «не знаю» означає: не признаю, не хочу признавати, вирікаюся лише тоді, коли при ньому стоїть слово «знать»: “Я тебе знать не знаю!” У Шевченка ж є лише «не знаю». Однак Шевченко таки знає Бога, тобто знає про Його існування, яке він визнає, і знає ім’я Бога”. Врешті, Мулик-Луцик твердить, що цей вислів означає: “доти не розумію Бога, не мажу збагнути Божого Промислу”. Нoвий літопис-квартальник суспільного життя, науки й мистецтва, ч.11. – Вінніпег, 1964. – С.14-16.
Спробу такого роду інтерпретації зробив Жан-Поль Химка у своїй промові “Розмова Шевченка з Богом”: “Шевченко ... каже, що після смерти він ще далі хоче, як той Перебендя, розмовляти з Богом. І він далі буде гніватися на Бога – бо не буде молитися, не буде Бога знати – аж поки настане час кари...” (Student, травень 1979, С.15).
Тут слід відзначити, що Ольга Павлюх-Гузарева у своїй статті “А до того – я не знаю Бога” (Вісник, Місячник літератури, мистецтва, науки й громадського життя, т.II, кн. 4, Львів, 1934, квітень, стор. 291-301), твердить, що “всі відомі ... Інтерпретати Заповіту якось дивно пояснюють” ці слова. “Все виходить щось наче хула, а це ж зовсім що інше”. Її інтерпретація перегукується з запропонованою тут, хоч вона не подає арґументів на своє твердження. Рівно ж цікаво звернути увагу на інтерпретацію цих слів Джона Панчука, що він опирає її на порівнянні “Заповіту” з “Прометеєм” П.Б. Шеллі. Див.: John Panchuk. Shevchenko’s Testament: Annotated Commentaries. – Джерзі Ситі–Нью-Йорк: Свобода, 1965. – С. 16-18.
До інтерпретації цих слів слід взяти до уваги лист Шевченка до Анастасії Толстої з 9 січня 1857 р., у якому поет аналізує людське щастя і ролю християнства у своєму житті. Особливо цікаві тут його слова: “Я теперь чувствую себя если не совершенным, то по крайней мере безукоризненним християнином”. (Я тепер себе почуваю якщо не цілковитим, то хоч бездоганним християнином). «Шевченківський словник» у двох томах. – Київ: в-во АН УРСР, 1979 цих слів не коментує.
