ЕФЕКТИВНІСТЬ ГІДРОХЛОРИДУ АМІНОФЕНИЛМАСЛЯНОЇ КИСЛОТИ В ЛІКУВАННІ ПОСТІНСУЛЬТНОЇ ВТОМИ
DOI:
https://doi.org/10.21802/2304-7437-2019-5(57)-119-127Ключові слова:
інсульт, втома, інтенсивність, фармакотерапія, гідрохлорид амінофенилмасляної кислоти.Анотація
Постінсультна втома (ПІВ) – розповсюджене ускладнення гострих порушень мозкового кровообігу (ГПМК). Потенційно ефективною групою препаратів фармакологічній корекції можуть бути психостимулюючі та ноотропні засоби.
Мета – дослідити ефективність гідрохлориду амінофенилмасляної кислоти в лікуванні ПІВ. Матеріали та методи. У відкрите неконтрольоване дослідження було включено 29 пацієнтів з ПІВ. Використовувалися: багатомірна шкала для оцінки втоми (MFI-20), госпітальна шкала тривоги та депресії, шкала апатії Starkstein, Монреальська шкала оцінки когнітивних функцій, шкали Epworth. За часовими характеристиками, ПІВ умовно поділяли на персистуючу та пізню ПІВ. Пацієнти приймали гідрохлорид амінофенилмасляної кислоти в дозі 250 мг тричі на добу, всередину протягом 6-ти тижнів.
Результати та їх обговорення. 6-ти тижневий прийом гідрохлориду амінофенилмасляної кислоти достовірно не змінював компоненти ПІВ та усі інші досліджувані параметри, але достовірно зменшував кількість випадків глобальної ПІВ і частоту тривожних розладів, інтенсивність глобальної, психічної та мотиваційної ПІВ. При обстеженні через 6 тижнів після припинення прийому препарату усі вище наведені зміни, окрім зменшення частоти тривожних розладів, втрачали свою достовірність і поверталися до першопочаткових значень.
Висновки. Прийом гідрохлориду амінофенилмасляної кислоти протягом 6-ти тижневого періоду асоціюється зі зниженням частоти глобальної ПІВ та тривожних розладів, зі зниженням інтенсивності глобальної, психічної та мотиваційної ПІВ у пацієнтів з ПІВ, що виникла через 3 місяці та пізніше після розвитку ГПМК. Призначення гідрохлориду амінофенилмасляної кислоти не впливає на кількісні та якісні показники ПІВ, що виникла в гострому періоді ГПМК, що може бути непрямим доказом патогенетичної відмінності ПІВ, залежно від часу її виникнення після ГПМК.
Посилання
Zakharov V., Voznesenskaya T. Nervno-psikhicheskiye narusheniya: diagnosticheskiye testy. M.:MEDpressinform; 2013. 315 s.
Bivard A., Lillicrap T., Krishnamurthy V., Holliday E., Attia J. at al. MIDAS (modafinil in debilitating fatigue after stroke): a randomized, double-blind, placebo-controlled, crossover trial. Stroke, STROKEAHA-116. doi:10.1186/s13063-016-1537-4.
Choi-Kwon S., Choi J., Kwon S.U., Kang D.W., Kim J.S. Fluoxetine is not effective in the treatment of post-stroke fatigue: a double-blind, placebo-controlled study. Cerebrovasc Dis. 2007;23:103–108. doi: 10.1159/000097045.
Delva M., Lytvynenko N., Delva I. Factors associated with the time-based phenomenology of post-stroke fatigue over the first year after stroke occurrence. Georgian medical news. 2018;6 (279):92–97.
Duncan F., Wu S., Mead G.E. Frequency and natural history of fatigue after stroke: a systematic review of longitudinal studies. J. Psychosom. Res. 2012;73:18–27.
Gerrard P., Malcolm R. Mechanisms of modafinil: A review of current research. Neuropsychiatr Dis Treat. 2007;3(3):349-364.
Hinkle J., Becker K., Kim J. Poststroke fatigue: emerging evidence and approaches to management: a scientific statement for healthcare professionals from the American Heart Association. Stroke. 2017;48(7):159-170. doi: 10.1161/ STR.0000000000000132.
Karaiskos D., Tzavellas E., Spengos K., Vassilopoulou S., Paparrigopoulos T. Duloxetine versus citalopram and sertraline in the treatment of poststroke depression, anxiety, and fatigue. J Neuropsychiatry Clin Neurosci. 2012;24:349–353. doi: 10.1176/appi.neuropsych.11110325.
Karen C., Marsh EB. Chronic post-stroke fatigue: It may no longer be about the stroke itself. Clinical neurology and neurosurgery. 2018;174:192-197.
Lapin I. Phenibut (beta-phenil-GABA): tranquilizer аnd nootropic drug. CNS Drug Rev. 2001;7(4):471-481.
Lillicrap T.P., Levi C., Holliday E., Parsons M.W., Bivard A. Short-and long-term efficacy of modafinil at improving quality of life in stroke survi-vors; A posthoc sub study of the MIDAS trial. Frontiers in Neurology. 2018;9:269. doi:org/10.3389/fneur.2018.00269.
Nasreddine S., Phillip N., Bedirian V. The Montreal cognitive assessment, MoCA: a brief screening tool for mild cognitive impairment Journal of the American Geriatric Society. 2005;53:695–699.
Sagen U., Vik T., Moum T. Screening for anxiety and depression after stroke: comparison of the hospital anxiety and depression scale and the Montgomery and Asberg depression rating scale. Journal of Psychosomatic Research. 2009;67(4):325–332.
Starkstein S., Migliorelli R., Manes F. The prevalence and clinical correlates of apathy and irritability in Alzheimer's disease. European Journal of Neurology. 1995;2:540-546.
Wu S., Mead G., Macleod M. Model of understanding fatigue after stroke. Stroke. 2015;46(3):893–898. doi: 10.1161/STROKEAHA.114.006647.
