ТРОМБОЗ СТЕНТУ В ГОСТРОМУ ПЕРІОДІ ІНФАРКТУ МІОКАРДА: КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК

Анотація

Незважаючи на поступ медичної науки, ішемічна хвороба серця залишається лідером у структурі захворюваності та смертності. Упродовж останніх десятиліть головним методом лікування гострого коронарного синдрому є проведення ургентного черезшкірного коронарного втручання (ЧШКВ) з імплантацією стенту в інфаркт-залежну артерію. Одним із ускладнень у віддаленому періоді після стентування є тромбоз стенту, який негативно впливає на виживання хворих. Метою дослідження є описати клінічний випадок раннього тромбозу стенту в хворої на гострий інфаркт міокарда та проаналізувати можливі причини згаданого ускладнення після проведення процедури ЧШКВ.Описано клінічний випадок розвитку раннього тромбозу стенту після ЧШКВ у хворої на гострий інфаркт міокарда (ІМ) та проаналізовані головні причини даного ускладнення. Хвора Ш., 65 років, поступила ургентно з попереднім діагнозом гострого коронарного синдрому. На 11 день після процедури ЧШКВ загальний стан хворої погіршився – запідозрено тромбоз стенту та проведено ургентну коронароангіографію. Відповідно до класифікації Academic Research Consortium тромбоз стента поділяють відповідно до рівня підтвердження та часу розвитку події. Клінічні чинники ризику, які сприяють розвитку тромбозу поділяють на три групи: залежні від процедури та типу атеросклеротичного пошкодження; залежні від пацієнта; залежні від антитромбоцитарної терапії. Хворі на ГКС високого ризику тромбозів, яким проведене ЧШКВ шляхом стентування, потребують ретельного моніторингу в віддаленому періоді. Наявність цукрового діабету, хронічної хвороби нирок, серцевої недостатності тощо є передумовою призначення більш потентних антитромбоцитарних засобів (тикагрелор, прасугрель) у додаток до низьких доз ацетилсаліцилової кислоти в складі подвійної антитромбоцитарної терапії.

Ключові слова: гострий коронарний синдром, інфаркт міокарда, цукровий діабет, тромбоз стенту