НЕОІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ ЯК МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ НЕФОРМАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ ПОЛІТИКИ
Ключові слова:
методологія, неоінституціоналізм, політичний інститут, неформальний політичний інститут.Анотація
Аналізується дослідницький потенціал неоінституціоналізму як методології аналізу неформальних політичних інститутів. Досліджено сутність неформальних політичних інститутів із позицій неоінституціоналізму. Наголошено на відмінностях у розумінні політичного інституту в тлумаченні інституціоналізму та неоінституціоналізму. Клієнтизм, мережі патронажу, політична корупція визначені з позицій неоінституціональної методологі.
Посилання
1. Боталова Д.Б. Неоинституциональный анализ политической коррупции в российской политической системе / Д.Б. Боталова // Вест. Крас-ноярск. гос. пед. ун-та им. В.П. Астафьева. – 2011. – № 2. – С. 228-232.
2. Институциональная политология: современный институционализм и политическая трансформация России / под. ред. С.В. Патрушева. – М.: Ин-т сравн. политологии РАН, 2006. – 590 с.
3. Кушнарьов І.В. Неоінституціоналізм як методологічна підвалина ви-вчення неформальних інститутів: приклад політичної корупції / І.В. Кушнарьов // Політикус. – 2017. – № 5. – С. 58-63.
4. Мацієвський Ю. У пастці гібридності: зиґзаґи трансформацій політичного режиму в Україні (1991-2014) / Ю. Мацієвський. – Чернівці: Книги-XXI, 2016. – 552 с.
5. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки / Д. Норт; пер. з англ. І. Дзюб. – К.: Основи, 2000. – 198 с.
6. Перегуда Є.В. Політичні ідеї представників неоінституціоналізму // Історія політичної думки: підр.: у 2-х т. / за заг. ред. Н.М. Хоми; 2-е вид., перероб. і доп. – Львів: Новий Світ-2000, 2017. – Т. 2. – 598 с. – C. 14-31.
7. Рибій О.В. Неформальні політичні інститути: сутність, класифікація, результати діяльності / О.В. Рибій // Політичний менеджмент. – 2011. – № 1. – С. 34-42.
8. Рибій О.В. Процеси трансформації політичних інститутів: етапи та рушії: автореф. дис. канд. політ. н.: 23.00.01 / Олена Володимирівна Рибій. – К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса, 2011. – 15 с.
9. Стойко О.М. Трансформація політичних інститутів у сучасних перехідних суспільствах / О.М. Стойко. – К.: Логос, 2016. – 416 с.
10. Суший О.В. Теоретичні засади інституційної теорії державної полі-тики / О.В. Суший // Публічне управління: теорія та практика. – 2011. – № 2 (6). – С. 110-116.
11. Хелмке Г. Неформальные институты и сравнительная политика: основные направления исследований / Г. Хелмке, С. Левитски // Прогно-зис. – 2007. – № 2. – С. 188-211.
12. Чабанна М.В. Неоінституційний підхід до аналізу процесу прийняття політичних рішень / М.В. Чабанна // Політичний менеджмент. – 2010. – № 3 (41). – С. 29-37.
13. Чабанна М. Оцінка корупції як неформального політичного інституту та індексування демократичності політичного режиму: кореляцій-ний аналіз / М. Чабанна // Наукові записки ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса. – 2013. – № 3 (65). – С. 229-258.
14. Powell W. The New Institutionalism in Organizational Analysis / W. Powell, P. J. Dimaggio. – Chicago: University of Chicago Press, 1991. – 486 р.
15. Shepsle K. The Oxford Handbook of Political Institutions // Rational Choice Institutionalism / R. E. Goodin, H.-D. Klingemann (Eds.). – Oxford: Oxford University Press, 2008. – С. 23-38.
2. Институциональная политология: современный институционализм и политическая трансформация России / под. ред. С.В. Патрушева. – М.: Ин-т сравн. политологии РАН, 2006. – 590 с.
3. Кушнарьов І.В. Неоінституціоналізм як методологічна підвалина ви-вчення неформальних інститутів: приклад політичної корупції / І.В. Кушнарьов // Політикус. – 2017. – № 5. – С. 58-63.
4. Мацієвський Ю. У пастці гібридності: зиґзаґи трансформацій політичного режиму в Україні (1991-2014) / Ю. Мацієвський. – Чернівці: Книги-XXI, 2016. – 552 с.
5. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки / Д. Норт; пер. з англ. І. Дзюб. – К.: Основи, 2000. – 198 с.
6. Перегуда Є.В. Політичні ідеї представників неоінституціоналізму // Історія політичної думки: підр.: у 2-х т. / за заг. ред. Н.М. Хоми; 2-е вид., перероб. і доп. – Львів: Новий Світ-2000, 2017. – Т. 2. – 598 с. – C. 14-31.
7. Рибій О.В. Неформальні політичні інститути: сутність, класифікація, результати діяльності / О.В. Рибій // Політичний менеджмент. – 2011. – № 1. – С. 34-42.
8. Рибій О.В. Процеси трансформації політичних інститутів: етапи та рушії: автореф. дис. канд. політ. н.: 23.00.01 / Олена Володимирівна Рибій. – К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса, 2011. – 15 с.
9. Стойко О.М. Трансформація політичних інститутів у сучасних перехідних суспільствах / О.М. Стойко. – К.: Логос, 2016. – 416 с.
10. Суший О.В. Теоретичні засади інституційної теорії державної полі-тики / О.В. Суший // Публічне управління: теорія та практика. – 2011. – № 2 (6). – С. 110-116.
11. Хелмке Г. Неформальные институты и сравнительная политика: основные направления исследований / Г. Хелмке, С. Левитски // Прогно-зис. – 2007. – № 2. – С. 188-211.
12. Чабанна М.В. Неоінституційний підхід до аналізу процесу прийняття політичних рішень / М.В. Чабанна // Політичний менеджмент. – 2010. – № 3 (41). – С. 29-37.
13. Чабанна М. Оцінка корупції як неформального політичного інституту та індексування демократичності політичного режиму: кореляцій-ний аналіз / М. Чабанна // Наукові записки ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса. – 2013. – № 3 (65). – С. 229-258.
14. Powell W. The New Institutionalism in Organizational Analysis / W. Powell, P. J. Dimaggio. – Chicago: University of Chicago Press, 1991. – 486 р.
15. Shepsle K. The Oxford Handbook of Political Institutions // Rational Choice Institutionalism / R. E. Goodin, H.-D. Klingemann (Eds.). – Oxford: Oxford University Press, 2008. – С. 23-38.
##submission.downloads##
Опубліковано
2019-06-05
Як цитувати
Попазогло, В. С. (2019). НЕОІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ ЯК МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ НЕФОРМАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ ПОЛІТИКИ. ПРИКАРПАТСЬКИЙ ВІСНИК НТШ Думка, (5-6(41-42), 98–104. вилучено із https://pvntsh.nung.edu.ua/index.php/idea/article/view/476
Номер
Розділ
ІНСТИТУТИ ПОЛІТИКИ ТА ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ
