• O. R. Tsimbalista Kyiv National University of Trade and Economics
Keywords: kinesics, paralinguistics, gestures, nonverbal components, communication


The article deals with the thorough description of main directions of modern kinesic research in the paralinguistic aspect. Particular attention is paid to the term "paralinguistics", which studies communicatively meaningful nonverbal components and "kinesics," in which they consider the language of the body in a broad sense. It is defined which terms are used to denote non-verbal units. It is established that gestures can be considered as an auxiliary functional component. Gestures are necessary in cases where it is impossible to verbalize (for example, because of the language barrier and hearing problems). In addition, gestures are often used when verbal statements are considered socially inappropriate.It was analyzed which 6 main functions perform gestures. It was found out that the noncommunicational human systems of the person are subordinate, secondary systems. It is noted that non-verbal components are inherent in their regularities in the formation of the expression and transmission of information. The main directions of modern kinetic researches are indicated. Three large kinetic groups are considered: prequenics, microkinesics, macroconesisics. Nonverbal components are inherent in their regularities in the formation of the expression and transmission of information, which are now becoming the subject of research on the theory of communication.Principal methodological issues that cover the study of all types of kinesics (from gestures to pantomime), phonation (from speech to vocal art), proxemic (posture, position of communications), as well as communication with the participation of so-called situational text will create the opportunity to prevent communicative failures in the process of communication of representatives of different ethnic cultures.


Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. Київ: Академія. 2004.

Вацлавик П., Бивин Д., Джексон Д. Психология межличностных коммуникаций. Санкт Петербург: Речь. 2000.

Колшанский Г.В. Паралингвистика. Москва: Ком Книга. 2005.

Крейдлин Г.Е. Невербальная семиотика: язык тела и естественный язык. Москва: Новое литературное обозрение. 2002.

Лабунская В.А. О структуре социально-перцептивной способности личности. Вопросы психологии межличностного познания и общения. Краснодар. 1983. С. 63–71.

Нэпп М., Холл Д. Невербальное общение: мимика, жесты, движения, позы и их значение. Санкт Петербург: прайм-ЕВРОЗНАК. 2007.

Серякова І.І. Лінгвістичний аспект невербальної поведінки. Наука і сучасність. 2000. Вип. 1.Ч. 2. С. 241–250.

Серякова І.І. Стратифікація функцій невербальних компонентів комунікації у дискурсі. Ukrainian Society for the Study of English, 4-th USSE Symposium: [abstracts]. – Kyiv: Vydavnychyi Tsenter KNLU. 2000. С. 82–83.

Солощук Л.В. Невербальная коммуникация: историческая ретроспектива и специфика отражения в драме. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія «Романо-германська філологія». 2000. № 471. С. 241–245.

Солощук Л.В. Етнокультурні компоненти в комунікації: невербальні аспекти. Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Київ: КДЛУ. 2000. Вип. 3А. С. 48–50.

Солощук Л.В. Невербальные коммуникативные компоненты в системе межкультурной коммуникации. Вісник Сумського державного університету. Серія «Філологічні науки». 2004. № 4 (63). С. 170–176.

Формановская Н.И. Речевое взаимодействие: коммуникация и прагматика. Москва: ИКАР. 2007.

Чанышева З.З. Взаимодействие языковых и неязыковых факторов в процессе речевого общения. Уфа: Издание Башкирского университета. 1984.

Wikipedia. URL:Кінесика (дата звернення: 03.05.2019).

How to Cite